Ми вже побували в Лас-Вегасі, на Середньому Заході й колись, зовсім давно, зустрічали Новий рік у Нью-Йорку. Настав час познайомитися із Західним узбережжям США, і почнемо ми з міста Сіетл, що в штаті Вашингтон (не плутати зі столицею Вашингтоном). Якщо ви періодично почитуєте наш блог, то хронологія подій викликає запитання. Чого їхати в Сіетл після Лас Вегаса? Нема чого, тому ми поїхали в Сіетл із Міннеаполіса. Зима того року видалася винятково лютою, навіть Ніагарський водоспад замерз, що останній раз траплялося далекого 1912-го. Блискавична передислокація була вимушеним заходом, на вулиці було -25°, а із зимових речей у нас були лише руквиці. Навіть морозостійкі жителі Міннесоти дивилися на нас із поблажливою жалістю, як зазвичай дивляться на дівчат, які намагаються запаркуватися паралельно. Діяти треба було швидко, а то в Міннесоті могло стати на 2 пам’ятника більше. Найзручніший рейс летів у Сіетл і там було тепло.
Чотири години льоту й за вікнами — Західне узбережжя, але це неважливо, головне — температура вища від нуля.
1З аеропорту SeaTac в місто ходить трамвай. У місцевих жителів чомусь слово «трамвай» не прижилося і вони називають наш трамвай легкорейковим транспортом (Light Rail, ЛРТ). Немов одразу натякають, що ви, «селяни», опинилися у найінтелігентнішому місті Америки. Ну що ж, гратимемо за правилами: сядемо на легкорейковий транспорт, доїдемо до крайньої станції, а далі візником — до корчми.
2Цікава особлівість навігації, кожна зупинка має значок з якоюсь тваринкою. Схоже, мапу трамваю вкрали в зоопарку.
3Від аеропорту до центру міста — приблизно 40 хвилин їзди.
Тому у нас є час на коротку довідку. Сіетл — найбільше місто північного заходу США, розташоване в дуже мальовничому місці, між затокою П’юджет Саунд і озером Вашингтон. Місто оточують нескінченні ліси й національні парки, на заході стоять Олімпійські гори, а на сході — Каскадні, а ще в затоці П’юджет є багато островів. Тому з виїздом на природу в городян немає проблем. А таких щасливих і вгодованих комарів, як тут, годі й шукати.
У Сіетлі ми дізналися нове слово — sound. З’ясувалося, що це не лише «звук», але й велика морська або океанська затока, яка більша за бухту й ширша за фьорд. Сіетлянам дуже подобається це слово, тому воно часто трапляється в назвах, наприклад, місцева команда з європейського футболу Sounders FC, транспортна система Sound Transit, енергетична компанія Puget Sound Energy тощо. Відома група із Сіетла Soundgarden не пов’язана із затокою, ми перевірили — вона названа на честь скульптури.
4
Перше що впадає в очі, навіть ріже з незвички — це незвично гарно освітлені вулиці. Мабуть, найяскравіші вулиці у всіх штатах.
8Згори це має казковий вигляд, немов через місто протікають річки світла або недалеко відбулося виверження вулкана.
9Походивши трохи центральним районом, ми не знайшли чогось мегацікавого, тому просто пішли до готелю. З номером пощастило, у нас була маленька кухня, по-перше, це зручно, а, по-друге, фінансово вигідно. Згодом виявилося, що номери з кухнями — не дивина для Америки, тому надалі спочатку ми шукали саме такі варіанти.
10Удень центр Сіетла мало чим відрізняється від інших американських міст. Він схожий і на Чикаґо, і на Нью-Йорк, де ми побували раніше. Але все ж є важлива деталь, яка виділяє Сіетл на їх тлі — це рельєф. Місто розташоване на 7-ми пагорбах, а досвід підказує, що «нерівні» міста завжди цікавіші за «рівні». Тут можна знайти привабливіші ракурси, подивитися на місто згори, потренувати ноги.
11
Велосипедна інфраструктура розвинена поки що слабо, проте, на відміну від машини, не виникає проблем з паркуванням залізного коня, згодиться будь-який стовп.
13
Американці здебільшого законослухняні громадяни, але береженого бог береже, тому всі тротуари в центрі захищені клумбами. Якщо у вас виникло запитання від чого захищені, то ви мабуть ніколи не паркувались на тротуарі, вітаємо, так тримати.
15Вигляд на затоку П’юджет і шматочок острова Бейнбрідж. Ось вона чарівність міст з рельєфом, на Мангеттені так не сфотографуєш.
16
Тихою ходою ми дійшли до Центральної бібліотеки. Дуже цікава будівля, як за архітектурою, так і за долею. Городяни вважають, що бібліотеку побудували на гроші відомого Білла Гейтса, хоча насправді він дав лише $20 млн зі 170, однак зробив це так красиво, що всім запам’ятався. Решту суми знайшли за кращими демократичними традиціями: 1998 року виборці схвалили випуск муніципальних облігацій на суму $196.4 млн, з них і профінансували програму «Бібліотека для усіх».
18Ще трохи пагорбів і вуличних ліхтарів. Це вже третій тип ліхтарних стовпів, який нам трапився за ранок.
19
Якщо втомилися ходити пішки, можна під’їхати на тролейбусі. Тим паче, що це справжня дивина для американських міст.
21Між 4-ю і 5-ю Авеню розташувалася адміністрація округу Кінг, куди входить Сіетл. Теж цікава будівля, одразу після здачі в експлуатацію її визнали однією з найпотворніших урядових будівель у країні. Напевно тому, що вона схожа на гігантські стільники. На вході нас зустрічає скульптура під назвою «Піщаний хробак», але навіть такому сильному добутку сучасного мистецтва не вдалося загодити критиків.
22Погода в Сіетлі нас радувала, не так холодно як в Іллінойсі, Вісконсині й Міннесоті, але з другого боку — за 2 тижні не було жодного сонячного дня, весь час було похмуро й час від часу накрапував дощ. Нам сказали, що тут так завжди. Про зміну пори року городяни здогадуються за температурою дощу. Парасольками користуються лише туристи й програмісти, що приїхали недавно.
Насправді опадів випадає не багато, за цим показником Сіетл програє, наприклад, таким містам як Нью-Йорк, Атланта, Бостон, Балтімор. Дрібний дощик падає 150 днів на рік, тому створюється таке враження, що він перманентний. Звідси й неофіційна назва — «Місто дощу». Ось із чим дійсно проблеми, так це із сонячним світлом, 200 днів на рік у місті хмарно й ще 90 днів — частково хмарно.
23Взявши ідею у Міннеаполіса, офісні будівлі потихеньку з’єднують переходами. Але якщо там це роблять бо холодно, то тут — щоб не надягати дощовик.
24
Дороги переважно бетонні. Не дуже естетично, зате дешево, надійно й практично. Пошкоджену ділянку полотна просто вирізають, а на її місце кладуть латку або нову плиту.
26Місцеві улюбленці Seahawks (американський футбол) вийшли в півфінал плей-офф Національної футбольної ліги. Все місто було обвішане плакатами «Go Hawks», «12», «We are in». Забігаючи наперед, скажемо, що Соколи вдруге поспіль дійшли до матчу за Суперкубок, але того року програли New England Patriots через прикре перехоплення на останніх секундах.
27
Як приємно дивитися на цю вулицю, ніби й є реклама, але вона розташована вздовж фасадів і не засмічує краєвид.
29
У статті про поліцію США ми писали, що в кожному штаті в поліцейських різна форма, колір патрульних машин, навіть спецзасоби. У Сіетлі в поліцейських блакитні тачки й темно-синя форма. Про спецзасоби сказати нічого не можемо… воно й на краще.
32Коли ми сказали, що в Сіетлі слабо розвинена велосипедна інфраструктура, то ми зокрема мали на увазі велосипедні доріжки, побудовані за допомогою відра фарби.
33
Сутеніло й треба було шукати місце, щоб зробити гарні світлини вечірнього міста. Гугл підказав підозріло швидко. Тому ми майже не здивувалися, коли побачили купу народу. Фотографи.
36
Якщо хочете зробити попсове фото Сіетла, то прямуйте на Queen Anne Hill. Водночас погуляєте районом, де живуть вашингтонські багатії. Але майте на увазі, що народу тут багато, зверніть увагу як фотографи витоптали газон.
39
А головне — ніякого натовпу! Хочеш фотографуй лівою рукою, хочеш — правою, хочеш знімай відео, а хочеш — аудіо.
44
Сонце зайшло й можна було б поставити крапку в цій історії, але постійний читач запитає, а де ж вигляд Сіетла згори. Ми передбачили це, тому наступного дня вирішили придивитись до хмарочосу Columbia Center. Чому не Space Needle? Адже найчастіше туристи обирають саме Space Needle. Це наче і є основною причиною… і не тому, що ми такі завзяті борці з попсою. Просто за рахунок популярності, Space Needle значно дорожчий.
48
На жаль, хтось розбазікав хак з Columbia Center і на оглядовому майданчику було кілька людей. Не критично, але братові я більше не довіряю.
51
У сонячний день Columbia Center відкидає тінь майже на півміста. Це найвища будівля Сіетла (295 м з антеною) і в цьому ще одна перевага. Вдалині вимальовується даунтаун Белвью — другого завбільшки міста в штаті Вашингтон. Десь там починається і найдорожча земля в штаті, бо в районі Белвью-Редмонт розташовані кампуси багатьох айті-компаній, зокрема й Microsoft. А програмісти, як відомо, люди небідні й далеко їздити на роботу не хочуть, тому ціни на будинки починаються від 500 тис. доларів.
53Вигляд на Каскадні гори. Тут є кілька вулканів, що входять в «Тихоокеанське вогневе кільце»: Бейкер, Глеішер-Пік, Сент-Хеленс, Адамс. Всі вони вважаються активними. Правіше (за кадром) розташувався вулкан Рейнір — найвища гора штату Вашингтон (4392 м). Через близькість до Сіетла (усього 90 км), вважається найнебезпечнішім вулканом на території США.
54
Оглядове колесо The Seattle Great Wheel на набережній. Чудове місце, щоб тричі подивитися на місто, тому що воно робить 3 оборти за поїздку. Вночі та у свята вмикається красива неонова підсвітка й тоді від колеса не відвести очей.
56
Дахи в Сіетлі — нецікаві. У Бангкоку була зелень, дерева, басейни, а тут — системи вентиляції, стоянки й смуток.
61
Два головні стадіони. CenturyLink Field (на передньому плані) — домашній стадіон для команд «Сіетл Сігокс» з Національної футбольної ліги (НФЛ) і ФК «Сіетл Саундерс» з Major League Soccer (MLS). Safeco Field (на задньому плані) — тут проводить домашні матчі бейсбольна команда «Сіетл Марінерс».
Цікава історія стадіону CenturyLink Field. Вона нагадує історію Центральної бібліотеки, але з капіталістичним відтінком. Отже, 1997 року мільярдер Пол Аллен (співзасновник Microsoft) запропонував купити команду «Сіетл Сігокс», але сказав, що зробить це тільки якщо міська влада погодиться випустити муніципальні облігації для фінансування будівництва нового стадіону. Інакше команда не буде прибутковою. Аллен також запропонував покрити всі витрати на проведення референдуму (близько 4 млн доларів). Таким чином 820,364 тис жителів (51.1%) проголосували за випуск муніципальних облігацій для будівництва стадіону та інших суспільно-корисних споруд. Стадіон здали 2002 року, загальна вартість проекту становила 430 млн. Тепер стадіоном управляє компанія Аллена, і тут-таки грає його футбольна команда. Точніше дві його футбольні команди, бо Аллен також має частку в «Сіетл Саундерс».
63
І насамкінець, місьйкий обрій Сіетла з води. Нормальну світлину, без кораблів-фотобомберів, зробити непросто. Водний трафік досить насичений, оскільки в Сіетлі розташований один з найбільших портів США.
72
Сьогодні ми познайомилися з містом, а тут ще є чим зайнятися, але про це ми розповімо наступного разу. До наступної статті!