Мангеттен — мабуть найвідоміший район Нью-Йорка. Тому, коли говорять «Нью-Йорк», то відразу уявляються зарості хмарочосів, жовті таксі й улюблені серіали. І все це — на Мангеттені. Сьогодні ми вирушаємо на прогулянку цим невідомим і все ж таким знайомим місцем. Височенні вежі із заліза та бетону — візитна картка Нью-Йорка:
Сніг для Нью-Йорку — явище досить рідкісне. Випадає тільки взимку. Та й ті крихти швидко прибирають. Про пори року нагадує хіба що свинцеве небо:
Присутність декількох дерев у цих джунглях із бетону і пластику здатне викликати хіба що подив. Щільний ряд будинків непогано захищає від вітру, а тутешня архітектура однакова у будь-яку пору року.
Жовті таксі — ще одна з особливих прикмет Мангеттену. Ми не даремно сказали Мангеттену — у інших районах міста таксі мають інший вигляд. Сума поїздки розраховується виключно за лічильником, ніяких «шеф, полтіша до 5-ї Авеню». До речі, на полтішу тут ви заїдете не так вже й далеко. У нас виходило близько 20 доларів за 4-5 км. Для місцевих жителів це, можливо, і недорого, але нам видалося перебільшенням іменувати таксі одним із видів місцевого громадського транспорту.
Хоча таксомоторів у місті — сила-силенна. Мабуть — річ у парковці та й взагалі в безглуздості володіння машиною на Мангеттені. Городяни дуже рідко покидають межі острова (живуть і працюють тут), а залишати машину просто під будинком тут не вийде. Парковка на вулиці коштує від 1 до 3 доларів за годину, та ще й лімітована за часом. І будь ти хоч мільйонером, але раз на дві години машину доведеться переставляти. Можна залишати машину ще на муніципальній чи приватній парковці, але знову ж таки доведеться платити від $200 до $1000 на місяць. Ось і пересуваються заможні Мангеттенці громадським транспортом або на таксі. Дичина якась, напевно?
Машинами тут зазвичай користуються мешканці сусідніх районів або містечок, які по-іншому не можуть дістатися до роботи. Наприклад, якщо жити на Стейтен-Айленді й щодня їздити на роботу машиною, то тільки за оплату проїзду через міст доведеться віддати десь 350 доларів на місяць. І це — не беручи до уваги вартість бензину й парковки на Мангеттені.
Схоже на те, що тут досі в пошані традиція відправки листів та поштівок. На вулицях — чимало поштових скриньок, їх регулярно очищають служителі пошти:
Ще одна цікава деталь. На Мангеттені взагалі немає контейнерів для сміття, тому за добрим старим звичаєм усі побутові відходи та продукти життєдіяльності homo sapiens виставляються прямо на тротуар.
На Wall Street ситуація така сама. До речі, ялинки американці викидають вже на 2-3-й день після Нового року, а не зберігають, як у нас, до квітня або, принаймні, Старого Нового року.
Процес виробництва сміття дещо випереджує швидкість його вивезення. При тому, що вулиці прибираються цілодобово, з усіма об’ємами місцеві комунальники все ж не встигають справлятися вчасно. Взимку сміттєві мішки можна записати більше до категорії естетики, а от влітку усі ці надбання цивілізації, напевно, ще й добряче ароматизують навколишню атмосферу.
Роботу ускладнює вітер, який збільшує площу сміттєвих полігонів.
Крутий готель обов’язково має власний ресторан. Двері ресторану зазвичай відкриті для всіх стражденних, а не лише для постояльців.
Ми спочатку дещо побоювалися навіть зазирати в меню. Думали, зараз як приголомшать нас по доларів 50 за какаву з чаєм, але, на диво, ціни виявилися майже демократичними.
Нью-Йорк — справжній рай для шопоголіків. Окрім великих моллів і торгових центрів тут ще є купа брендових крамниць, які заманюють своїми вражаючими екстер’єрами:
У Нью-Йорку діє система прокату велосипедів. Здавалося б — нічого незвичайного, як для такого міста, але з’явилася вона менше року тому. Муніципальний бюджет не виділяв грошей на цей проект, він повністю профінансований корпорацією Citigroup, звідси й назва — Citibike. До речі, за мірками наших країн, витратили не так і багато. Облаштування 293-х станцій, велопарку із 5500 велосипедів і організації 200 нових робочих місць обійшлися всього-на-всього у $47.500.000. На перший погляд, чудова ініціатива. Але, як це завжди буває у ситуаціях із перетинами інтересів, у Citibike з’явилися люті супротивники в особі вуличних торговців, чиї прилавки у декількох місцях були витіснені велосипедними парковками.
Вартість річного абонементу — $95, максимальна тривалість однієї поїздки — 45 хвилин. Є ще добові абонементи за $9,95 і тижневі за $25, щоправда, тривалість поїздки скорочується до 30 хвилин.
Пересуватися по Мангеттену особистим велосипедом теж вигідно. Є можливість припаркуватися на безкоштовних стоянках, які трапляються доволі часто. Якщо поблизу ви не бачите такої стоянки, то двоколісного коня можна пристебнути до будь-якого стовпа. Якщо стовп для цього не передбачений, на ньому висітиме відповідне повідомлення.
Але незайвим буде знати, що у таких парковках є певний ризик. Крадіжки велосипедів — доволі популярне заняття. Тому кмітливі громадяни змушені постійно вигадувати нові способи захисту від викрадення.
Доставка їжі та інших товарів здійснюється також на велосипедах. Нещодавно міська влада зобов’язала усіх кур’єрів носити жилети з номерами.
Ще одна місцева архітектурна деталь, знайома нам за фільмами — пожежні сходи, які замінюють нью-йоркцям балкони:
Карети — ще один вид тутешнього міського транспорту, переважно трапляються в околицях Центрального парку:
Американці дуже люблять і пишаються своєю державною символікою. Усі державні установи можна легко розпізнати за наявністю прапора. Втім, приватний сектор теж іноді вивішує.