США. Медісон, штат Вісконсин

У Чикаґо ми пробули 5 днів. Потім зловили себе на думці, що ще трохи — і пустимо коріння. Потрібно було терміново вирушати далі. Немає спокою ногам туриста, можливо, у Бердянську відпочинемо. Їхати на Західне узбережжя було зарано, та й запас міцності залишався ще на тиждень-другий. Нас нестерпно манив до себе Детройт, куди можна було відносно недорого дістатися автобусом. Судячи з кількості покинутих там будинків, проблем із житлом теж би не виникло. Ми вже було відправилися купувати квитки, але все ж вирішили навести фінальні довідки. Як ми вже писали раніше, найкращим джерелом інформації в штатах є офіцери поліції. Дуже привітні й товариські люди, особливо, якщо на них не наводити пістолета. Так от, дорогою ми вибрали парочку служителів правопорядку й підійшли до них, аби поцікавитися криміногенною ситуацією і пам’ятками в автомобільній столиці США.

Поки ми намагалися пояснити мету нашого візиту, відповіддю поліцейських були їхні обличчя, на яких відображалося дещо більше, аніж вся скорбота єврейського народу. Коли до охоронців правопорядку усе ж повернулася мова, один із них сказав, що у Детройті гірше, ніж на війні, а другий додав, що місто дуже нагадує декорації до шоу «Ходячі мерці», хіба що детройтські зомбі шустріші. І взагалі пустити нас туди прирівнювалося для них до співучасті у злочині. Аби зберегти нервові клітини нашим новим знайомим, ми вирішили податися до старого знайомого. Ми познайомилися ще на Шрі-Ланці й обіцяли відвідати його, щойно дістанемося Вісконсина, а тут саме випала нагода. Ну що ж, у такому разі Детройт — наступного разу.

Нам потрібно було їхати до Медісону, столиці Вісконсину. Відстань приблизно така сама, як і до Детройту, але в інший бік, на північний захід. Вісконсин — не дуже відомий для наших співгромадян штат, міцний середнячок Середнього Заходу, із красивою природою і великою кількістю озер. У самій Америці цей штат знаменитий молочними продуктами, пивоварнями й футбольною командою Грін-Бей Пекерс.

Медісон — тихе провінційне містечко, яке розташоване відразу на чотирьох озерах. У таких місцях добре жити, але нудно.

1

Забудова невисока, місцями навіть старовинна, за американськими мірками.

2

Враження від міста трохи псує невдалий сезон. Влітку тут, напевно, доволі симпатично, а поки що брудний сніг на узбіччі трохи пригнічує.

3

Нескінченне джерело прибутку для пунктів прийому макулатури.

4

Вживання алкоголю займає важливе місце у вісконсинській культурі. Штат стабільно входить до числа національних лідерів зі зловживання на душу населення. Етнографи пов’язують цей факт із холодним кліматом, спадщиною німецької еміграції та багаторічною присутністю великих пивоварних заводів у Мілуокі.

У такому контексті зовсім не дивує, що місцеві жителі у десятиградусний мороз їздять на роботу на велосипедах. Як стверджує давня американська приказка, що вісконсинцю добре, то для флорідця — смерть.

5

Будиночки різноманітні, але із загального фону ніхто особливо не виділяється.

7

У центрі непогано.

8

З пам’ятками в місті треба щось вирішувати, столиця все-таки. Місцеві відзначають тільки капітолій, до якого ми ще доберемося, і Університет Вісконсину. Універ у них дійсно красивий.

10

А ще у Вісконсині пишаються званням «Молоколенду». Ця гордість знайшла своє втілення у пам’ятнику головній годувальниці. На нашу думку, знання про внутрішній устрій корови в них не зовсім точні, хоча… наговорювати не будемо, ми туди особисто не заглядали.

11

Університет ми подивилися, тепер сходимо до Капітолію і на цьому екскурсію можна закінчувати. Знайти капітолій дуже просто — це найвища будівля у місті і її видно майже звідусіль.

12

Підходимо ближче. Це вже четверта ітерація капітолію у Медісоні. На жаль, попередні варіанти не збереглися — дещо згоріло, дещо перебудували. Теперішню версію закінчили 1917 року. Особливим приводом для гордості в місцевого населення є той факт, що Вісконсинський капітолій усього лиш на три фути нижчий свого брата з Вашинґтону.

13

Опинившись усередині, ми злегка здивувалися присутності нетипових, як для такого закладу, відвідувачів. На лавочці почитували газетку й грілися парочка безхатченків. А хто їм що скаже, Америка — вільна країна.

14

А навколо — все розкішно.

15

Майже як у маєтку Пшонки.

16

У такі урни й сміття викидати якось незручно, вирішили донести додому.

17

Під куполом капітолію. Нескромні язики кажуть, що це — найбільший гранітний купол не лише у США, а й у світі:

18

Дівчина, яка зустріла нас на вході, сказала, що ми можемо ходити скрізь, де відкриті двері. Логічно. Не чекаючи на інструктаж про те, як віднайти відкриті двері, ми побігли на їхні пошуки.

19

Другий поверх ротонди. Вдалині видніється західна галерея. Галереєю називають місце де засідають депутати, а тут їх — цілих дві палати:

20

Третій поверх і вигляд на східну галерею.

21

Пошуки відкритих дверей тривали вже 30 хвилин:

22

закрито:

23

Йдемо далі коридорами влади.

24

І тут все закрито, але порадував пандус усередині будівлі.

25

Ну, туалет-то вони хоч не закривають. Ану ж бо перевіримо:

26

Нарешті, відкрито… Знавці стверджують, що театр починається з вішака, а от наше знайомство із внутрішнім устроєм капітолію розпочалося з туалету. Між іншим, дуже доречно:

27

Ну все, найважливіше в капітолії нібито вже й побачили. Тепер з легкою душею можна повертатися назад:

28

Окрім двох палат місцевих депутатів, під дахом капітолію ще розташовуються офіси губернатора й верховного суду штату.

30

Важко було втриматися від відвідування зали засідань, добре, що було відкрито. Шкода, що суддя молоток із собою забрав — коли б вдалося бахнути, був би взагалі «ол інклюзив».

31

Трохи загальних планів з ротонди.

32

Насамкінець, рубрика корисних порад. Місцевий Капітолій — не лише ошатний будинок для органів влади, а й безкоштовне джерело електроенергії. Якщо у вас випадково розрядився якийсь прилад з акумулятором, то тут його можна зарядити безкоштовно. Спасибі американським платникам податків.

34