Детальне знайомство з Медісоном зайняло не більше одного дня. З одного боку — добре, а з другого — що робити у Вісконсині ще три дні. Як і в інших незрозумілих ситуаціях, на допомогу прийшли стандартні чоловічі розваги: риболовля і полювання. Варіант «випити» ми не розглядали, оскільки закуска задорога. Риболовля буде трохи пізніше, а зараз поговоримо про полювання, а точніше — про підготовку до нього. Наш знайомий сказав, що на справжньому полюванні іноді доводиться стріляти, тому ми попрямували до найближчого стрільбища, аби потренуватися. В Америці цих стрільбищ, як у нас магазинів «Все по 10 гривень». Кожен американець, якщо він, звичайно, не зовсім псих, згідно з 2-ю поправкою до Конституції може володіти зброєю. І виходить так, що зброя є, а постріляти з неї особливо ніде. Варіантів виходу два — або йти на стрільбище або жити у небезпечному районі. Хоча володіння зброєю і закріплено на федеральному рівні, все ж основою збройового законодавства є закони, які приймаються на рівні штату, тому в одних штатах ви можете вільно прийти в магазин, ощасливити себе купівлею пістолета і носити його за пазухою, а в інших для цього доведеться отримати відповідний дозвіл.
Вільне володіння зброєю передбачає для населення кілька ступенів доступу: 1) повна заборона, 2) дозвіл на володіння та 3) дозвіл на носіння зброї. Зі свого боку, носіння може бути прихованим і відкритим. Саме через це, переважно, і вся законодавча шура-буря. Зараз її регулюють понад 2.500 законодавчих і нормативних актів різного рівня.
Що ж до Вісконсину, то тут досить ліберальне ставлення до зброї. Купити пістолет або гвинтівку можна без дозволу штату. Тут не потрібна ліцензія на відкрите носіння зброї. Для прихованого носіння ліцензія знадобиться і буде корисно запам’ятати певні нюанси. Наприклад, доволі цікава ситуація з питущими закладами. Без ліцензії на приховане носіння зброю не можна мати при собі в місцях, де продають і вживають алкоголь. Це серйозне порушення. Але якщо вам не дають спокою образи крутих ковбоїв, які заходили в салун пропустити по стаканчику з кольтом напереваги, то лазівка також є — це дозвіл власника або менеджера закладу. Втім, доведеться трохи потримати себе в руках, вживати дозволяється тільки доти, доки ви «суттєво» не накидалися, далі — стоп, інакше на цуґундер. Наскільки ви досягли стану «суттєвості», визначається служителями правопорядку експериментально.
Напевно, теорії вже достатньо, час переходити до практики. Якщо ви побачили вивіску Range, то знайте — тут можна постріляти:
У кожного стрільбища діє власна добірка законів і правил. Спочатку краще з ними ретельно ознайомитися.
Фасад:
Напрокат дають пістолети, гвинтівки, дробовики, рогатки, напівавтомати, дубини тощо. Ми взяли пістолет і гвинтівку. Пістолет обійшовся нам у $50, щоб розпоряджатися гвинтівкою довелося заплатити трохи більше — $75. Вартість одного пострілу (кулі) — 10 центів. Почнемо з пістолета:
Все для комфорту стрілка: стілець, стіл. Хоч увесь день сиди й шмаляй. Зі своєю зброєю і боєприпасами це коштуватиме $25.
Стрельнеш на червоний — можеш подумки прощатися із членської карткою. Якщо горить червоний сигнал світлофора, це означає, що хтось пішов інспектувати мішень.
Коли загоряється червоне світло, потрібно відразу покласти зброю на стіл і поставити на запобіжник. Ми так захопилися, що забули сфотографувати. Бачите помаранчеві штучки на столі, біля степлера — це запобіжники, з їхньою допомогою фіксується курок. Всі столи обходить контролер і тільки потім дає дозвіл виходити на стрільбище.
А це — результат нашого американського друга. Не дивно, що в цьому штаті дуже низький рівень проникнень у приватні будинки.
Ми не знаємо, яке уявлення у Вісконсині склалося про Україну, але почувши, що ми звідти, контролер чомусь відразу притягнув на пробу дробовик, та ще й безкоштовно. Перший же постріл позбавив інтимне життя кривдника будь-якого сенсу.
Після стрільбища ми вирішили продовжити експерименти із традиційними чоловічими розвагами й зібралися порибалити на озеро Рок.
Приїжджають навіть із цілими будинками. До речі, дуже зручно — просвердлив лунку, поставив над нею будинок і ловиш собі рибу в теплі й комфорті.
За кілька годин на озері утворюється чималеньке селище. Схоже, не тільки ми не знаємо, чим займатися у Вісконсині взимку.
Будиночок або намет — зовсім не піжонські пристосування, як можуть подумати суворі рибалки спартанської школи. Але це дійсно зручно, особливо при температурі в мінус 12.
Деякі гніздяться доволі ґрунтовно. Судячи з відсутності коліс, будинок збирають на місці, причому всерйоз і надовго:
Насамкінець — декілька фотографій представників місцевої підводної фауни. Особисто ми нічого не зловили, тому реквізит для фото довелося вициганити в успішніших альфа-самців:
Наступного разу ми погуляємо офісом однієї великої IT-контори, чия штаб-квартира знаходиться у Вісконсині. До нових зустрічей!