Якщо людство долетить до Марса й побудує там місто, то воно буде схоже на Міннеаполіс. На перший погляд звучить абсурдно — як звичайна забудова зі скла і бетону може асоціюватися з космосом, підкоренням Всесвіту, майбутнім? Може! Так само як і майбутні марсіани, жителі Міннеаполіса не виходять на поверхню планети. Єдиними астронавтами, що вийшли цього ранку у відкритий Міннеаполіс, були ми з братом. Городяни ж пересувалися містом виключно на автомобілях. Крім того, ми не виявили закладів громадського харчування, не знайшли навіть Макдональдс. Що за місто майбутнього без Макдональдса…
Розуміння прийшло трохи згодом. З’ясувалося, що все життя в місті точиться всередині будинків, які з’єднані між собою критими пішохідними переходами.
169 будівель у центрі Міннеаполіса з’єднані переходами, вони утворюють систему SkyWay, загальною протяжністю 11 км.
2На вулиці сувора Середньозахідна зима і температура -20, а всередині — цілий рік комфортні +20. Міннеаполісці із задоволенням користуються скайвеєм і влітку.
3
Якщо вдало прокласти маршрут, то можна вранці «вийти з дому», дістатися роботи, сходити на обід, знову попрацювати, відправитися за покупками, потусити з друзями, повернутися додому й при цьому жодного разу не вийти на вулицю.
Кажуть, що вже виросло ціле покоління людей, які жодного разу не виходили на вулиці Міннеаполіса. А відсоток людей з дромофобією тут найвищий у Штатах.
5Кожен новий будинок підключається до системи Скайвей, їй, зазвичай, відводяться перші два поверхи, ну, або лише другий. Ніхто із забудовників не відмовляється від такої можливості, площі в Скайвей можна вигідно здати ресторанам і крамницям, та й рекламні агенції не гребують показувати свої оголошення тим, хто подорожує Скайвеєм.
6
Навіть парки знаходяться всередині будівель (будівля IDS Center, найвища будівля Міннеаполісу та Міннесоти):
11Для гостей міста розставлені карти Скайвея, корінний міннеаполець напам’ять знає всі входи-виходи на рідній космічній станції:
12
Скайвей видався нам занадто футуристичним, ми якось більше звикли гуляти вулицями. Тому через кілька поворотів і декілька переходів, ми все ж знайшли вихід назовні. Центр Міннеаполіса нічим не відрізняється від центрів інших великих американських міст.
15
Потрапити на верхні поверхи виявилося завданням не з легких. Табличок із запрошенням і карти маршруту в фойє ми не побачили, та й охорона почала дивитися на нас із підозрою, коли ми нарізали біля них п’яте коло.
Як би дико це не звучало, але на допомогу прийшли поліцейські. Ті самі офіцери Буле і Лісхолмс зі статті про американську поліцію. Вони виявилися дуже приємними людьми й відразу попередили, що це приватна власність, тому в нас можуть виникнути проблеми. Але вони знають один тихий ліфт з мінімумом охорони, де ми зможемо піднятися. Інструкції були наступні — з кам’яним обличчям проходите повз пост охорони, повертаєте в перший коридор ліворуч, викликаєте ліфт і їдете на останній поверх. Офіцери сказали, що почекають нас внизу, у разі якщо хтось все ж викличе поліцію, а вони хоп і вже тут.
19
Вигляд на домашній стадіон бейсбольної команди Minnesota Twins. Вона називається на честь агломерації «Міста-близнюки» (населення 3,5 млн чоловік), до якої входить Міннеаполіс та сусіднє місто-столиця штату — Сент-Пол.
21Світлин вийшло небагато, оскільки зверху йшла підготовка до якогось банкету і ми швидко надокучили уважним офіціантам.
22
Внизу, з неприхованим хвилюванням, на нас очікували офіцери Буле і Лісхолмс. Сказали, що ми спрацювали чисто, поліцію ніхто не викликав. Ми показали світлини, ще якийсь час поспілкувалися з офіцерами й домовилися наступного дня відвідати їхню дільницю з неофіційним візитом.
24
Туристам будуть цікаві природні пам’ятки. Кажуть (ми самі не бачили), що в місті є аж 24 озера, багато з них навіть дуже мальовничі. На жаль, взимку ми не змогли це оцінити.
27
