Сьогодні ми познайомимося ще з одним видом громадського транспорту Делі — метро. Делі — місто-мегаполіс, а завдяки метро ви зможете швидко, без метушні й відносно недорого переміщатися з однієї точки в іншу. Делійський метрополітен нараховує 6 ліній, на яких облаштовано 142 станції, з яких підземних лише 35. Так що в нашому розумінні, це навіть не метро, а більшою мірою — міська електричка.
Міська влада не забула й про індійців з вадами зору. Для цієї категорії пасажирів викладені маршрути зі спеціального покриття. Правда ще лишилося підвести такі доріжки до кожної станції.
На деяких станціях є ліфти й для звичайних середньостатистичних пасажирів. Табличка свідчить, що за один раз ліфт може перевозити не більше 1000 кг або 13 осіб. Але, залежно від часу доби, ця цифра спокійно може збільшуватися і до 20-30 осіб. В цей час індійські ліфти дуже нагадують індійські поїзди, хіба що на даху ніхто не їздить. Хоча ми не перевіряли:
Щоб за допомогою цього ліфта потрапити на вулицю, нам довелося застосувати старий, але перевірений метод Наукового тику. Маємо надію, що ви не такі здичавілі як ми, тому відразу розберетеся з літерами замість цифр.
Вартість проїзду залежить від дальності поїздки, мінімальна плата дорівнює 8 рупіям, ну а максимально ви можете наїздити й 30 рупій (50 рупій = 1$). Зовні жетон метро нагадує індійську монету, тільки з пластику. На вході жетон притуляється до турнікету, а на виході потрібно його кинути у турнікет. Зазвичай продаж жетонів ведеться в стандартному режимі черги, але бувають і моменти, коли касиру доводиться обслуговувати відразу декілька пасажирів. Якщо ви бачите таку ситуацію, то саме час трохи попрацювати ліктями, інакше пенсію ви можете зустріти в цій самій черзі.
Міська влада весь час перебуває в очікуванні терактів, тому метро, як один із основних стратегічних об’єктів, укріплено ґрунтовно. Тут вам і барикади з мішками, наповненими піском, і усміхнені індійські солдати з автоматами.
Після просвітлення багажу й сеансу мануальної терапії, ми нарешті потрапляємо на платформу. Метро в Делі має досить сучасний вигляд, як зовні:
Крім схеми лінії метро, також динамічно відображається ваше поточне місце розташування і напрямок руху:
Якщо у вас раптом розрядився ноутбук або телефон, можете скористатися розеткою прямо у вагоні метро. Дуже зручно, але, думаю, у наших вагонах довелось би їздити з трійником і подовжувачем у зв’язку з великою кількістю охочих:
На метро ви навіть можете дістатися до аеропорту. Правда це коштуватиме дорожче, до вартості проїзду, скажімо, за 10 рупій доведеться додати ще 150 рупій при пересадці. Сума хоч і солідна, але зате ви зможете швидко й з комфортом доїхати прямо до терміналу аеропорту, принагідно милуючись краєвидами індійської столиці. На цій лінії всього кілька зупинок і вагони метро мають трохи інший вигляд:
Пам’ятайте, що фотографувати в делійському метро заборонено, і навіть прибиральники робитимуть вам суворі зауваження і вимагатимуть заховати камеру.
До речі, якщо ви втратите жетон, то, виходячі з метро, вам доведеться заплатити максимальну вартість проїзду (30 рупій). Кожен куплений жетон програмується залежно від дальності поїздки, тому обманювати не варто. Якщо ж ви накатали більше оплаченого, то турнікет при виході перед вами просто не відкриється, а різницю доведеться заплатити пильному контролеру.