Ще до нас про стокгольмське метро була написана тисяча і одна стаття. Ми не полінувалися і спеціально порахували. Тому ми вирішили бути оригінальними й написати тисяча другу статтю, а не вигадувати щось нове, як ви могли подумати. Тим паче, що метро тут дійсно цікаве, а от місто ми нормально подивитися так і не встигли.
Шведи виявилися дуже обачливими людьми, щоб зекономити на облицьовуванні станцій метро гранітними плитами, вони просто побудували Стокгольм на гранітних породах. Погодьтеся, облицьовувати граніт гранітом було б занадто прогресивно навіть для шведів. Власне, столичне метро й має такий цікавий вигляд саме тому, що його довелося грубо кажучи вирубувати зі скелі, а не рити, як звичайний метрополітен. Звідси й незвичайна фактура стін станцій. Вже пізніше, щоб обіграти цю особливість, була придумана концепція «найдовшої підземної галереї». Ця концепція вийшла доволі вдалою, інакше ми б зараз навряд чи описували всі принади тутешньої підземки.
Тепер про все докладніше. Метро в Стокгольмі називається Tunnelbana і це єдиний метрополітен у Швеції. Його система складається зі 100 станцій, половина із яких — надземні. Малоймовірно, що ви не впізнаєте вхід до метро, але про всяк випадок уточнимо, що станції тут маркуються буквою Т. У тутешньому метро лише 3 лінії і, на нашу думку, найцікавіша — це синя лінія. Вона наймолодша, перша черга здана в експлуатацію 1975 року, але саме з неї місцева влада й почала розвивати арт-концепцію.
Дослідження стокгольмського метро найчастіше розпочинається зі станції T-Centralen. Напевно, це найбільш заяложена в медіа засобах станція, її фотографії можна побачити приблизно у 100 зі 100 репортажів про Tunnelbana. Ми заздалегідь попередили, що будемо оригінальні, тому отримайте і розпишіться.
Станція пофарбована в приємний блакитний колір:
1
Раніше Стокгольм був трамвайним містом і підземними тунелями ходили трамваї. Тепер замість них ходять потяги метро, але про минуле нагадують гаки для контактних ліній, які залишилися від попередніх господарів підземелля.
3Kungsträdgården (Кунгстедгорден) або в перекладі «Королівський сад» — дуже психоделічна станція, у самому центрі міста. Треш і чад, наприклад. Тут вам і римські скульптури, і водоспади зі стін, і стеля веселенька.
4Їдемо далі. Наступна станція Solna centrum (Сольна сентрум). Теж доволі популярна серед туристів. Нам вона видалася дещо неоднозначною. З одного боку безпрограшний варіант — червоний колір, який притягує до себе як магніт. З другого — багатьох він не менш сильно відштовхує. А якщо спускатися на станцію ескалатором, так взагалі іноді здається, що настав твій час і на пероні тебе очікує біс із короткою хрестоматією твого життя.
5Бувають і не настільки яскраві станції. Таке відчуття, що їхній інтер’єр був відданий на поталу дітям метробудівників.
6
Схожа ситуація і з урнами. Основна частина з них такі ж порожні, як і «Поле Чудес» без Якубовича. Хоча, цікава взагалі наявність урн, позаяк у багатьох країнах ви просто взагалі не знайдете їх на станціях у зв’язку з терористичними загрозами. А тут вони — через кожні 10 метрів:
9
Дуже часто підземку використовують як художню галерею. Щорічно кілька сотень шведських художників виставляють тут свої твори.
11На всіх станціях є інформаційні табло, які повідомляють час очікування наступного потягу, кількість вагонів та маршрут. З’ясувалося, що поїзди не обмежуються тільки своєю лінією і можуть заїжджати на чужу територію, тому будьте уважні.
12Всі вагони обладнані кнопками відкриття дверей. Двері відчиняються із затримкою у декілька секунд після зупинки поїзду. Зачинаються двері після звукового сигналу, іноді при цьому лунає голос машиніста.
У стокгольмських поїздів метро відсутні дзеркала заднього огляду. Раніше, на кожній станції машиніст виходив з потягу й особисто контролював пасажиропотік. Тому екіпаж поїзду складався із двох осіб, але з появою відеокамер других пілотів скоротили, а на вигнутих станціях машиністу допомагають телевізори. Але машиністам все одно щоразу треба вставати й дивитися за дверима.
Ще одна цікава особливість — всі поїзди мають свої імена. Вони написані над дверима машиніста.
13
Ми весь день проїздили в стокгольмському метро, але так і не зрозуміли, чи буває тут взагалі година пік? Та й розмір станцій і довжина поїздів нам видалися занадто амбітними для такого невеликого міста. Можливо, ми вибрали вдалий час, а у дійсності вранці тут ламаються ребра й ридають інтроверти.
18
Gamla stan — історичний центр. Острів, на якому розташовані Королівський палац, Церква Святого Миколая (Storkyrkan), музей Нобеля, і безліч крамниць з антикваріатом і сувенірами. Тут-таки музей середньовіччя і Риксдаг, шведський парламент. Ідеальне місце для пішохідних прогулянок, а за сумісництвом ще й місце максимального скупчення туристів:
23
Розвинений водний транспорт. Зі Стокгольму ходять пороми до сусідів-балтійців: в Ґельсінкі, Ригу, Таллінн, Копенґаґен:
29
І усамітнені вузькі вулички. У Ґамла Стані немає громадського транспорту, а автобуси їздять тільки східною набережною.
39Надзвичайно мімішне видовище з категорії «нам їх не зрозуміти». Звичайний дитячий майданчик у дворі, але всі діти одягнені в жилети зі світловідбивачами, тому що недалеко їздять машини. Це при тому, що майданчик закривається на хвіртку, а паркан іноді на голову вище дітей.
40І на десерт, завітайте до Королівського палацу — офіційної резиденції швецьких монархів на парадній набережній острову Стадхольмен.
41
