Ще до нас про стокгольмське метро була написана тисяча і одна стаття. Ми не полінувалися і спеціально порахували. Тому ми вирішили бути оригінальними й написати тисяча другу статтю, а не вигадувати щось нове, як ви могли подумати. Тим паче, що метро тут дійсно цікаве, а от місто ми нормально подивитися так і не встигли.
Шведи виявилися дуже обачливими людьми, щоб зекономити на облицьовуванні станцій метро гранітними плитами, вони просто побудували Стокгольм на гранітних породах. Погодьтеся, облицьовувати граніт гранітом було б занадто прогресивно навіть для шведів. Власне, столичне метро й має такий цікавий вигляд саме тому, що його довелося грубо кажучи вирубувати зі скелі, а не рити, як звичайний метрополітен. Звідси й незвичайна фактура стін станцій. Вже пізніше, щоб обіграти цю особливість, була придумана концепція «найдовшої підземної галереї». Ця концепція вийшла доволі вдалою, інакше ми б зараз навряд чи описували всі принади тутешньої підземки.
Тепер про все докладніше. Метро в Стокгольмі називається Tunnelbana і це єдиний метрополітен у Швеції. Його система складається зі 100 станцій, половина із яких — надземні. Малоймовірно, що ви не впізнаєте вхід до метро, але про всяк випадок уточнимо, що станції тут маркуються буквою Т. У тутешньому метро лише 3 лінії і, на нашу думку, найцікавіша — це синя лінія. Вона наймолодша, перша черга здана в експлуатацію 1975 року, але саме з неї місцева влада й почала розвивати арт-концепцію.
Дослідження стокгольмського метро найчастіше розпочинається зі станції T-Centralen. Напевно, це найбільш заяложена в медіа засобах станція, її фотографії можна побачити приблизно у 100 зі 100 репортажів про Tunnelbana. Ми заздалегідь попередили, що будемо оригінальні, тому отримайте і розпишіться.
Станція пофарбована в приємний блакитний колір.
Їдемо далі. Наступна станція Solna centrum (Сольна сентрум). Теж доволі популярна серед туристів. Нам вона видалася дещо неоднозначною. З одного боку безпрограшний варіант — червоний колір, який притягує до себе як магніт. З другого — багатьох він не менш сильно відштовхує. А якщо спускатися на станцію ескалатором, так взагалі іноді здається, що настав твій час і на пероні тебе очікує біс із короткою хрестоматією твого життя.
Всі вагони обладнані кнопками відкриття дверей. Двері відчиняються із затримкою у декілька секунд після зупинки поїзду. Зачинаються двері після звукового сигналу, іноді при цьому лунає голос машиніста.
У стокгольмських поїздів метро відсутні дзеркала заднього огляду. Раніше, на кожній станції машиніст виходив з потягу й особисто контролював пасажиропотік. Тому екіпаж поїзду складався із двох осіб, але з появою відеокамер других пілотів скоротили, а на вигнутих станціях машиністу допомагають телевізори. Але машиністам все одно щоразу треба вставати й дивитися за дверима.
Ще одна цікава особливість — всі поїзди мають свої імена. Вони написані над дверима машиніста.
Gamla stan — історичний центр. Острів, на якому розташовані Королівський палац, Церква Святого Миколая (Storkyrkan), музей Нобеля, і безліч крамниць з антикваріатом і сувенірами. Тут-таки музей середньовіччя і Риксдаг, шведський парламент. Ідеальне місце для пішохідних прогулянок, а за сумісництвом ще й місце максимального скупчення туристів.