Велорикша — один із найпопулярніших видів громадського транспорту в Делі. Тут доречно уточнити, що під терміном «велорикша» розуміється не людина, яка крутить педалі, а сам транспортний засіб. До прикладу, як у нас — таксі. Конструкції цих транспортних засобів можуть відрізнятися в деталях, проте в Індії вам, найімовірніше, попадеться триколісна шайтан-гарба, мотор якої (найчастіше — одна індійська людська сила) знаходиться попереду, а два пасажирських місця — позаду. Вартість поїздки десь відсотків на дев’яносто залежатиме від ваших лінгвістичних навичок і красномовства, але в середньому можна орієнтуватися на 25-35 рупій. Якщо ж ви — турист, то ціна чомусь зразу зростає в 2-3 рази. Також варто мати на увазі, що довше 5-и кілометрів вас не повезуть.
1Кількість велорикш настільки велика, що на деяких вулицях можна побачити затори, створені виключно цим видом транспорту.
2Всі водії авто й велорикш, власне, як і всі індійські водії загалом, володіють унікальною вродженою здатністю відчувати дистанцію і габарити своїх залізних коней. Немає сумніву, у цьому їм суттєво допомагає використання клаксонів та інших пристроїв, які забезпечують, як так делікатніше сказати — особливий вид постійної милозвучності під час руху. Ми висунули теорію, що клаксони, певною мірою, є сонарами — інших логічних пояснень безперервної какофонії навколо ми не знайшли.
3Велорикші — справді народний вид транспорту. Жителі Делі використовують велотаксі для поїздок на роботу, до друзів, до магазину або в інших справах. Багато школярів користуються послугами таксі, щоб дістатися школи або додому. Для зменшення своїх накладних витрат і заощадження грошей на «пиво й сигарети» місцеві школярі об’єднуються у невеликі концесії. Нам зустрічалися рикші, які перевозили по 6-7 учнів.
4
Нехай вам не буде несподіванкою, що водій може не весь шлях перебувати за кермом. На деяких підйомах або на ділянках із поганим дорожнім покриттям велорикші можуть просто котити для економії сил. Зазвичай це триває недовго. У дорожній ієрархії рикші знаходяться вище хіба що пішоходів, тому нескінченні нападки з боку власників крутішого транспорту, змушують водіїв дуже швидко повертатися за кермо своїх триколісних годувальників і набирати швидкість.
6Велорикші бувають різних видів і використовуються в різних галузях індійського народного господарства.
Транспортна велорикша:
7
Іноді вантажі бувають настільки важкими, що доводиться використовувати потужнішу велорикшу з турбодвигуном на 2-і, а то й 3-и індійські сили.
16
Відповідно до правил місцевого дорожнього руху, рикшам на дорозі дозволено займати будь-яку смугу руху. Але в реаліях і у зв’язку зі своїм жалюгідним ієрархічним становищем, душа рикші приречена на постійні метання між смугами в пошуках вільного місця.
18Робочий день рикш починається з першими променями сонця і може тривати близько 12-14 годин, тому дуже часто можна побачити водіїв, які мирно сплять на своєму «робочому місці». Але щойно на горизонті з’являється клієнт, вони миттю виходять з режиму сну. Харчуються ці робітники теж не аби де. Для задоволення гастрономічних потреб армії велотаксистів, у Делі працює безліч забігайлівок, відвідувачами яких найчастіше є рикші, тому і ціни тут досить низькі. Загалом, поїсти в Делі можна на кожному розі, без жартів — скрізь щось вариться, смажитися, кипить, готується.
19Численний автопарк обслуговують спеціалізовані затишні СТО-шечки, які знаходяться прямо біля дороги. Місцеві Xzibit’и нададуть вам повний комплекс послуг за смішними, для нас, цінами. Природно, що за салон з алькантарі або за шини Toyo Tires доведеться віддати трохи більше.
20Середній виторг працівників велотранспорту за день становить цілком пристойну, за місцевими мірками, суму — близько 200-300 рупій (4-6$). Частина із цієї суми переходить до власників транспортних засобів, оскільки багато водіїв просто орендують ці чудеса технічної думки. Нова рикша вартує близько 12 000 рупій, вживану можна знайти за 3000-5000 рупій. Погодьтеся, для жителів сіл, якими є переважна кількість водіїв велотаксі, це — значний стартовий капітал. Зазвичай за день водій велорикші робить близько 20-и рейсів і проїжджає від 50-и до 100-а км. З урахуванням максимальної довжини маршруту та плаваючого числа пасажирів ця робота є дуже виснажливою і вимагає величезної фізичної витривалості. Кажуть, що кар’єра середньостатистичного водія рикші може тривати не більше ніж 10 років.