Індія. Different India

День розпочався відносно спокійно. У новому готелі все пройшло без сюрпризів. Ми заплатили заздалегідь обумовлену суму, в яку готельєри, на диво, не вписали нічого зайвого, на кшталт якогось каламутного податку для туристів. Додатково довелося заплатити лише за Інтернет. Оскільки він, на відміну від попереднього готелю, тут працював добре, невеличкий вихід за межі запланованого бюджету ми визнали повністю виправданим.

У Делі ми зіткнулися із чудовою традицією, яка, на жаль, все рідше й рідше зустрічається в наших містах — місцеві тубільці висушують свій одяг прямо на вулиці. При цьому усі їхні статки обов’язково мають споглядати інші корінні жителі й туристи. Нерідко прогулюючись містом, нам доводилося низенько нагинатися, щоб пройти під чиїмся одягом чи білизною, розвішаними через весь тротуар, але що вдієш — традиції.

1

Деякі індійці до перехожих ставляться гуманніше й мокрий одяг розвішують на деревах і кущах.

2

Квартири багатоповерхівок мешканці обладнують за останнім словом техніки, що дозволяє висушувати одяг, не виходячи з дому.

3

Зверніть увагу на колючий дріт. Таким нехитрим чином індійці намагаються захищати свої вжитки від неблагомислячих громадян. Біля деяких будинків нам навіть зустрічалася озброєна охорона, яка патрулювала територію. Крім колючого дроту ще траплялося бите скло, зацементоване у верхню частину парканів.

Висушуючи одягу на вулиці, буде незайвим уважно пильнувати за повівами вітру, інакше штанці, дбайливо почеплені вами на мотузку, мають всі шанси продовжувати сушку десь на колючому дроті сусідського паркану.

4

Важко уявити, як у таких умовах існують бідні індійці, але ще складніше уявити, як в умовах великого міста виживають численні тварини, які знаходяться у постійних пошуках хоча б якоїсь їжі.

5

Кізоньку, звісно, жаль, але корівці пощастило ще менше. Її ареал для пошуку їжі обмежується радіусом короткої мотузки, яка в цьому випадку прив’язана до каналізаційного люку.

6

Зазвичай тварин тут ще прив’язують до дерев, до стовпів електроліній, до бетонної арматури. Зважаючи на постійну спеку, неважко здогадатися, що буде з вашим чотириногим годувальником, якщо про нього випадково забути.

Деякі тварини навчилися змінювати окрас і вдало маскуватися у делійських кам’яних джунглях.

7

А такий вигляд має покинутий індійський ДК:

8

Місцева молочна крамниця:

9

Шляхова інфраструктура Делі представлена вулицями з одностороннім, двостороннім і, найчастіше, із броунівським рухом:

10

Також можна побачити безліч вузесеньких вуличок, якими зможе проїхати лише або дуже досвідчений, або п’яний водій.

17

Дорога як дорога, чудовий асфальт:

18

Крім метро, громадський транспорт Делі також представлений міськими автобусами, які за невеличку платню довезуть вас практично в будь-яку дупу точку столиці.

Якщо ви не володієте технікою безконтактного проникнення всередину автобуса через вікно, вам доведеться трохи поштовхатися із благодушними, але міцними індійцями. До речі, у першому випадку ви отримаєте значно менше синців.

19

Публічне справляння потреби в Індії не вважається чимось непристойним, але міська влада все ж вирішила трохи обмежити таке своєрідне єднання народу з природою безкоштовними публічними туалетами, які найчастіше розміщуються біля автобусних зупинок. Позаяк, індійці звикли робити це відкрито, не соромлячись, то й туалети побудували відповідні.

20

До речі, ми звернули увагу, що на кабінках нема звичних для жителів пострадянського простору літер «М» і «Ж». Схоже на те, що вуличними туалетами в Індії можуть користуватися лише чоловіки, а представниці прекрасної статі змушені терпіти до дому.

23

Вийшовши на одній з автобусних зупинок, ми поступово заглиблюємось у найбідніші райони міста. Щокрок змінюється ландшафт і архітектура.

Ось ці дві індійські дівчинки спочатку боялися фотоапарату, але через деякий час усе ж дозволили себе сфотографувати, але згодом за це попросили SIM-ку зателефонувати.

24

Пізніше ми зустріли ще одну групу дітей. Вони виявилися суворішими, з іграшок у них були лише сірники:

25

Побачивши, що ми їх фотографуємо, старша пробудилась і почала кричати «МАНІ! МАНІ! МАНІ!». Зрозумівши, що англійською це «Гроші! Гроші! Гроші!» і що на її заклики зараз збіжиться ціла юрба інших малих хижаків, ми вирішили звідти швидко тікати. Погоня за нами тривала ще близько кілометра.

26

Відірвавшись от малолітніх жебраків, ми вийшли до річки, через яку перекинутий міст, а зліва від нього знаходиться склад велорикш. Хоча це може бути й платною стоянкою із цілодобовою охороною:

27

Річка дуже багатофункціональна, зокрема, для місцевих жителів вона виконує ще й роль туалету, ванни і смітника:

28

…а також кладовища для домашніх тварин:

29

Серед річки стоїть безлюдний острів, але усюдисуще сміття добралося і сюди:

30

Шлях через міст виявився непростим, довелося закриватися від пилу, піднятого проїжджаючими машинами, відбиватися від місцевих жебраків і принагідно перескакувати наскрізні діри в асфальті.

31

На тому боці річки ми вперше побачили життя в індійській міській глухомані.

32

Життя тут також іде своїм неквапним і розміреним плином. Дорослі відпочивають, старші діти грають у крикет:

34

Молодші бешкетують і мучать буйволів:

35

Поки діти із цікавістю розглядали білу людину:

36

Два буйволи з’ясовували стосунки, а третій приліг відпочити або вмер:

38

А це місцеве сільпо, яке забезпечує усю околицю необхідними продуктами:

39