У перервах між купанням і серфінгом, ми досліджували околиці в пошуках різноманітних цікавинок і врешті-решт натрапили на фабрику з видобутку й оброблення дорогоцінного каміння. Отже, сьогодні ми розглянемо довгий шлях каменю від бруду шахт до вишуканих прикрас на шиях, пальцях та інших людських кінцівках.
Шрі-Ланка відома нам як країна чаю, але вирощують його тут не так і давно — всього з початку XIX-го століття. А от видобуток дорогоцінного каміння розпочався тут значно раніше, до того ж технологія за цей час майже не змінилася. До речі, блакитний сапфір святого Едуарда, що прикрашає хрест корони Британської імперії — найвідомішої державної регалії Великобританії, був знайдений саме в надрах Шрі-Ланки.
Експорт дорогоцінного каміння є вагомою статтею державного бюджету Шрі-Ланки й становить близько 5% ВВП. На острові видобувають жовтий і зоряний сапфіри, аметист, олександрит, гранат, топаз, циркон, шпінель і місячний камінь. Але залаштунковим «королем» серед усього цього різноманіття є синій сапфір.
Видобутком займаються як приватні, так і державні організації. Ми відвідали одну з державних фабрик, але в приватників нічим не краще. Купити ліцензію на видобуток каміння може будь-хто. Таке задоволення обійдеться вам у 5000 доларів щорічно. Далі вириваєте в себе в городі копанку і вуаля — ви власник шахти з видобутку дорогоцінного каміння:
Вхід до шахти нагадує колодязь, стіни якого укріплені пальмовими колодами. Із принад цивілізації тут лише насос, який відкачує шахтні води.
Після того, як шахтарі зайняли свої робочі місця, на мотузці подається лампа, яка освітлює колодязь. Його глибина може сягати 30 метрів, а довжина подальших проритих тунелів — кількох сотень метрів.
За допомогою лопат і рук глина насипається у відра, корзини та усілякі інші ємності, які потім піднімаються на поверхню для промивання:
Глина промивається під проточною водою або в невеликих водоймах кошиками, що зроблені з бамбукових стебел:
Під час цього захоплюючого процесу, серед гравію та іншого каміння, інколи знаходиться і щось дорогоцінне. Але здебільшого не знаходиться, іноді навіть по кілька місяців.
Далі каміння здають на обробку або відправляють на ринок. Дуже часто шахтарі працюють лише за комісійні від продажу, що становлять близько 2%. Необроблене каміння коштує недорого, тому біля кожної шахти є «фабрика». Або точніше — у кожної «фабрики» є свої шахти.
Зліва від входу в тазиках з водою маринуються дрібні камінці:
На один камінь витрачається до 5-6 годин. Після тривалої процедури отримують вже справжній дорогоцінний камінь, який коштує зовсім інших грошей:
Якщо майбутнє кільце буде з каменем, то він лежить перед робітником, який підганяє виріб конкретно під нього:
У кожного ювеліра є свій розряд, і він виготовляє вироби відповідної складності. Судячи з відзнаки, золотого ланцюжка, цьому шрі-ланкійцеві можна довіряти найскладніші роботи:
Вартість каменю найчастіше визначається за системою 4Сі: колір, якість, огранування і каратність (вага). Англійською мовою всі чотири слова починаються з літери «С». Камені зважують на спеціальних вагах:
Якщо ви ненароком заїкнетеся про бажання прикупити трохи розкоші, вас посадять за спеціальний стіл і показуватимуть ВЕСЬ асортимент магазину, а потім ще тривалий час підбиратимуть розмір, колір і камінь: