Зовсім трохи пробувши в Негомбо, ми вирушаємо в смт Хіккадува — популярне місце серед туристів і серферів. Шлях від Негомбо до Хіккадуви пролягає через Коломбо, куди можна дістатися автобусом або поїздом. Поїздка потягом займе трохи більше часу, але буде помітно комфортнішою. Автобуси ж ходять частіше і їздять швидше. Після прибуття до столиці вам доведеться ще раз обрати між поїздом і автобусом у напрямку Ґалле — ми вибрали автобус під номером 2. Але якщо ви все ж забажаєте проїхатися поїздом, то залізничний вокзал знаходиться недалеко — у 10 хвилинах ходьби.
У Хіккадуву ми їхали не просто так, а з найсерйознішими намірами — саме це селище ми вибрали для нашого тимчасового ПМП. Не останнім фактором була й серфінгістська складова, яка своїм романтизмом вабила жителів помірного кліматичного поясу.
Хіккадува — це невелике містечко на південному заході Шрі-Ланки (100 км від столиці Коломбо), яке знамените своїми пляжами, рифами, коралами, а також хвилями, які приманюють серфінгістів з усього світу. У зв’язку з напливом туристів у Хіккадуві досить розвинена інфраструктура: безліч невеликих готелів, банкомати, магазинчики, місця громадського харчування та інші приблуди курортного життя. Головний пляж розташований навпроти невеликих селищ Нарігама й Тіранагама — саме сюди й варто направлятися в пошуках житла.
Якщо ви приїхали в Хіккадуву ненадовго, то ідеальним варіантом для вас буде гестхаус (вартість яких — від 5 доларів за кімнату), благо тут їх вистачає. Саме в гестхаусі ми й зупинилися, поки шукали будинок. Прибережні курортні містечка Шрі-Ланки найчастіше мають приблизно однаковий внутрішній устрій, зазвичай через кожне містечко проходить магістральна дорога (в Хіккадуві це дорога — Коломбо-Ґалле), яка умовно ділить його на дві частини. Jungle area — це вся територія, яка відокремлена від океану дорогою і beach area — власне все те, що знаходиться по іншу сторону дороги. Тут розташовуються готелі й гестхауси, які виходять прямо на пляж. Оскільки ми планували зупинитися в Хіккадуві надовго, то почали пошук будинку саме в джунглях — подалі від суєти й дорожнього трафіку. Щоб підібрати будинок, який би відповідав нашим критеріям ціна/якість, нам знадобилося два дні. Це були не найпростіші два дні в нашому житті, ми оглянули близько двох десятків будинків. Нас намагалися поселити в недобудованих будинках, возили вглиб острову, але, зберігши твердість намірів, ми все ж вселилися в цілком порядний будиночок у 500-х метрах від океану.
За оренду будинку вам доведеться викласти не менше 200 доларів на місяць — все залежить від відстані до океану, тривалості оренди та вміння спілкуватися сингальською мовою. Втім, якщо ви є суворим бекпекером, то спеціально для вас далеко від океану є «будинки» вартістю від 100 доларів на місяць.
Прибудинкова територія виявилася дуже красивою і екзотичною — безліч пальм, кущів та іншої екзотичної рослинності:
На момент заселення у будинку не було інтернету, тому наступного дня ми з’їздили в Ґалле й уклали договір з місцевим провайдером. Спочатку інтернет працював мляво, але після низки наполегливих дзвінків у підтримку, нам все ж прислали працівника, після чого справа пішла на краще. Інтернет на Шрі-Ланці представлений фактично одним провайдером (крім мобільних операторів) — SL Telecom, який, зі свого боку, надає лише один тип підключення — ADSL.
Впоравшись із проблемами усередині будинку, час поговорити про небезпеки, які підстерігають зовні. У джунглях Шрі-Ланки проживає чимало представників доволі буйної фауни, з якими вам доведеться по-сусідськи уживатися. Перше місце в нашому рейтингу найнастирливіших тварин ми відвели пальмовій білці:
Нехай їхній милий зовнішній вигляд не вводить вас в оману — якщо на світі існує Божа кара для людей-сов, то напевно що в образі пальмових білок. Ці тварюки з жахливими криками розпочинають свої групові пробіжки дахом будинку, починаючи десь із шостої години ранку.
Вікіпедія стверджує, що пальмові білки кричать лише тоді, коли відчувають небезпеку, але у нас склалося враження, що вони перелякані вічно:
Жодної небезпеки для людей вони, звісно, не несуть, але зустрічати їхні задумливі погляди і морди в найнесподіваніших місцях будинку, чесно кажучи, не дуже приємно.
До речі, на острові немає мишей, тому їхнє місце у харчовому ланцюжку тутешніх котів зайняли саме ящірки:
Слушно згадати ще про одних плазунів, завдяки яким ящірки опинилися на другому місці — це варани. Вони не лазять по деревах, але можуть досить неслабо налякати ніжного європейського туриста своїми габаритами, особливо в темряві.
Якщо ваше житло опинилося в безпосередній близькості до мавп’ячих фазенд, вважайте, що із сусідами вам не поталанило. Фізичного збитку вони вам, звісно, не завдадуть, але залюбки, і не зморгнувши оком, украдуть все їстівне. Тому ретельно стежте за врожаєм бананів навколо будинку і не залишайте їжу на видному місці без нагляду.
Усі великі магазини і ресторани знаходяться поблизу до центральної дороги, але купити продукти можна й в таких дрібних крамницях вглибині острова:
Після знайомства з містечком можна нарешті здійснити давню мрію про серфінг. Серфінг-сезон у Хіккадуві триває з листопада по квітень, а решту часу (з травня по жовтень) серфери проводять на східному і північно-східному узбережжі острова.
Російськомовного інструктора із серфінгу в Хіккадуві знайти навряд чи вийде, але ази катання можна засвоїти, якщо володієш, принаймні, мінімальними знаннями англійської.
Взяти дошку напрокат теж не важко, по всьому пляжу розташовуються будки-пункти прокату, які можна впізнати здалеку, тут-таки можна найняти й інструктора.
Ціни на дошки для серфінгу починаються від 300 доларів, а прокат коштує від 4 доларів на добу. При купівлі дошки вас будуть переконувати, що після завершення вашого особистого серфінг-сезону у вас викуплять дошку назад за півціни. Це — традиційна місцева замануха для новоприбулих неофітів. Навіть якщо ви жодного разу не спустите дошку на воду, за 150 доларів її у вас ніхто не купить. Річ у тім, що кожен рік на Шрі-Ланку приїжджають натовпи японців зі своїми дошками, які вони потім за копійки здають місцевим ділкам. Тому продати дошку навіть за 100 доларів у вас немає жодного шансу. Тим паче, що перед від’їздом ви все одно захочете її позбутися і за меншу ціну. Єдиний варіант не втратити гроші — це продати свою дошку новоприбулим туристам, які ще не встигли зрозуміти тонкощів місцевої комерції.
Південніше Хіккадуви розташовуються інші, дещо менш популярні серферські місця: Unawatuna (25км), Midigama (35км) і Weligama (50км). Можна взяти тук-тук на прокат і податися серфити на інше місце.
Закінчуємо нашу розповідь традиційної рубрикою «Корисні поради». Найімовірніше, на острові вам доведеться скористатися банкоматом для зняття грошей. Не впевнені, як в інших містах, але в Хіккадуві на декількох пристроях нами були виявлені скиммери (інструмент для зчитування магнітної доріжки пластикової карти). Ми звернулися до банку, щоб повідомити про «цікаву знахідку», але там нашу радість чомусь не поділили і жодних дій для безпеки обслуговування не вжили. Врешті-решт ми знайшли інший безпечний банкомат, тому й вам радимо звертати особливу увагу на підозрілі пристрої, які можуть встановлюватися в картоприймач, сторонні накладки або козирки банкомату.