Сьогодні ми поговоримо про, мабуть, найважливіший об’єкт рекреації на острові Шрі-Ланка і Хіккадуви зокрема — пляж.
Місцевий пляж, напевно, є одним з найбільших на всьому острові — дуже протяжний і широкий. Ближче до центру міста прибережною зоною пересуватися стає все важче, але навіть у розпал сезону місця вистачає усім.
Майже всі ресторани й готелі мають власні лежаки, на яких можна полежати абсолютно безоплатно, навіть якщо ви не є відвідувачем відповідного закладу. Однак, якщо лежаків не вистачатиме відвідувачам, то вас, звісно ж, виженуть, але дуже чемно й делікатно.
Як і в Індії, місцеве населення зазвичай плавати не вміє, тому обмежується посиденьками на мілководді.
Великі хвилі не таке вже й часте явище, зазвичай вони з’являються наприкінці сезону або під час наближення повного місяця. У дійсності хвилі не такі небезпечні, як видаються збоку — від них запросто можна сховатися під водою, але от у підступності їм дійсно не відмовиш. Коли хвиля починає відкочуватися назад в океан, то затягує за собою все підряд. Так ви ризикуєте віддалятися від берега все далі й далі, а на рятувальників можете не розраховувати.
На шріланкійских пляжах, як і на будь-яких інших курортах, надзвичайно багато різних торговців. Пахлаву медову з горіхами і «мідії-рапани-кальмар» тут не продають, а от усілякі кокоси, банани, тканини, сувеніри — скільки душа забажає. До речі, у середовищі туристів особливо популярні послуги з надання масажу. До завершення сезону, пропорційно зменшенню кількості туристів, зростає настирливість пляжних комерсантів, тому якщо вам не цікаві їхні пропозиції, а ваше багаторазове «No, thank you» вже не допомагає, то просто скажіть «Салі не». Головне, не переплутати зі «Звали на…»
На Шрі-Ланці ми дізналися про існування дуже цікавої курортної професії під назвою «біч-бой», що в перекладі означає «пляжний хлопчик». Ці хлопці надають своєрідні ескорт-послуги самотнім туристкам, які у відповідь нерідко переймаються найщирішими почуттями. До речі, серед «клієнток» найбільше росіянок і японок. Логічного пояснення цьому факту ми не знайшли. Загалом біч-бої ведуть себе, як звичайні альфонси, просто тут їх прийнято називати біч-боями. Молодики усіляко залицяються до дівчат, ні за що не платять, та ще й примудряються заробити. Цікаво, що в багатьох біч-боїв є дружини й діти, тому можна сказати, що гроші, які зароблені буквально за рахунок одних жінок, вони витрачають на утримання інших. Звісно, що дружини відають про такі способи заробітку їхніх благовірних. Ми також упевнені, що про це знають і туристки, яким подобається платити за красиві залицяння. Від’їзд туристки на батьківщину теж не завжди означає кінець курортного роману. Шріланкійські мачо можуть запросто попросити переслати грошей на операцію батьку, відкриття свого бізнесу або ремонт машини. Деякі біч-бої навіть оформляють свої стосунки юридично та отримують усякі дефіцитні посилки із закордону вже на правах чоловіків.
Є ще один цікавий момент. Якщо хлопець-турист спробує закрутити роман з дівчиною… яку перед цим вподобав біч-бой, то агресії з боку останнього не минути. Запросто можна навіть скуштувати добрячих стусанів — у біч-боїв завжди на підхваті знайдеться пара-трійка колег по цеху.
З громадських розваг на пляжі Хіккадуви варто відзначити подаровану німцями волейбольну сітку, яку місцеві встановили навпроти Нарігами.
День добігає кінця і народ потихеньку стягується на пляж, аби помилуватися заходом сонця. Якщо ви забажаєте підсилити ефект від цього вражаючого видовища, то в місцевих підприємців для цього завжди знайдуться усякі «підсилюючі» речовини. Хоча варто пам’ятати, шрі-ланкійські закони за вживання подібних речовин передбачають жорстоке покарання. Але не бійтеся, страчувати вас ніхто не буде, грошей хіба що візьмуть, якщо ви не дуже сподобаєтесь якомусь поліцейському, а так всім Боб Марлі, чуваки. :)
На закінчення хочеться додати, що Хіккадува є саме тим місцем, де можна чудово провести вихідні. Для цього тут є все: сонце, океан, пляж і багато затишних ресторанчиків.