У перервах між купанням і серфінгом, ми досліджували околиці в пошуках різноманітних цікавинок і врешті-решт натрапили на фабрику з видобутку й оброблення дорогоцінного каміння. Отже, сьогодні ми розглянемо довгий шлях каменю від бруду шахт до вишуканих прикрас на шиях, пальцях та інших людських кінцівках.
Шрі-Ланка відома нам як країна чаю, але вирощують його тут не так і давно — всього з початку XIX-го століття. А от видобуток дорогоцінного каміння розпочався тут значно раніше, до того ж технологія за цей час майже не змінилася. До речі, блакитний сапфір святого Едуарда, що прикрашає хрест корони Британської імперії — найвідомішої державної регалії Великобританії, був знайдений саме в надрах Шрі-Ланки.
Експорт дорогоцінного каміння є вагомою статтею державного бюджету Шрі-Ланки й становить близько 5% ВВП. На острові видобувають жовтий і зоряний сапфіри, аметист, олександрит, гранат, топаз, циркон, шпінель і місячний камінь. Але залаштунковим «королем» серед усього цього різноманіття є синій сапфір.
Видобутком займаються як приватні, так і державні організації. Ми відвідали одну з державних фабрик, але в приватників нічим не краще. Купити ліцензію на видобуток каміння може будь-хто. Таке задоволення обійдеться вам у 5000 доларів щорічно. Далі вириваєте в себе в городі копанку і вуаля — ви власник шахти з видобутку дорогоцінного каміння.
Далі каміння здають на обробку або відправляють на ринок. Дуже часто шахтарі працюють лише за комісійні від продажу, що становлять близько 2%. Необроблене каміння коштує недорого, тому біля кожної шахти є «фабрика». Або точніше — у кожної «фабрики» є свої шахти.
Зліва від входу в тазиках з водою маринуються дрібні камінці.