Наш сьогоднішній матеріал ми вирішили присвятити шрі-ланкійцям. Про всяк випадок, попереджаємо, що ми не претендуємо на надмірну докладність. Наша мета — спробувати в загальних рисах розповісти про спосіб життя, традиції та захоплення місцевого населення. Розпочнемо з головного. В очах заїжджого курортника ланкійці умовно діляться на дві основні групи: ті, хто усякими способами намагається отримати від білої людини певну кількість грошових знаків і ті, хто щиро радий спілкуванню. Зазвичай, це досить точно корелюється з рівнем знання іноземної мови (найчастіше англійської) і ступенем віддаленості від цивілізації. Люди з віддалених від туризму місць здебільшого відкриті й доброзичливі… Але лише доти, доки не вивчать англійську :) Найщиріші тут діти й нехай вас не бентежить, що фотографія трохи нагадує кадри із фільму «Місто Бога».
На Шрі-Ланці нам довелося познайомитись з великою кількістю людей, завдяки чому ми змогли зробити висновок, що незнання англійської мови абсолютно не заважає світському спілкуванню.
Дитина, яка сидить на цементній підлозі, тут не викликає ніякого занепокоєння. Середня температура у більшості регіонів — близько +28, тому холодна, у звичному розумінні наших батьків, підлога у дійсності є зовсім не холодною.
Останніх пару десятків років Шрі-Ланці не дуже щастило — країна пережила громадянську війну й руйнівне цунамі. Місцями ще можна побачити зруйновані або частково відбудовані будинки. Як це прийнято в багатьох країнах, які розвиваються, свою бідність шрі-ланкійці компенсують кількістю дітей — в середньому 2-3 на один осередок суспільства. Досягнувши повноліття, представники молодого покоління частенько відправляються на заробітки до Австралії, Еміратів, Англії і вже звідти допомагають своїй родині.
Ланкійці — завзяті кіномани, тому в кожному будинку телевізор займає почесне місце. Медіаконтент представлений переважно кінострічками індійського виробництва. Продукція місцевої фабрики мрій гідної конкуренції не становить. Появу й перегляд кількох нових місцевих фільмів на рік навіть ланкійці не можуть сприймати без браги соку кокоса.
Відмінності видно неозброєним оком: підлога і стіни пофарбовані, на вікнах тюль і штори, сучасна побутова техніка. До речі, фарба для підлоги використовується всюди однакова, тому вона скрізь однаково забарвлює ваші ноги після кількох кроків.
Традиція, знайома нам з дитинства — дбайливо розставлені сімейні фото.
Не знаємо із чим це пов’язано, але діти на Шрі-Ланці, як і в Індії, мають особливу пристрасть до кулькових ручок. Тому якщо почуєте крики «Пен, пен, пен!», то знайте що від вас вимагають письмове приладдя, а не гроші (ну або це ми так вигідно інтерпретували слово «пенс»). Тому, якщо забажаєте взяти участь у вихованні ланкійських дітей, то запасайтесь ручками. Загалом, і олівці мають певний вплив, але ми особисто не перевіряли.
Ми вже розповідали про любов шрі-ланкійців до гри у крикет і до їзди на велосипедах, але це далеко не всі їхні спортивні уподобання. Шрі-ланкійці ще й бігуни.
Не можна не згадати про релігійність шрі-ланкійців. Віра цих людей настільки сильна й всеосяжна, що ні один ланкієць, який себе поважає, не розпочне важливої справи без попереднього задобрювання богів. Особливо це стосується питань дорожнього руху. Вже після Індії ми почали підозрювати, що такий дикий трафік і правила руху на дорогах без серйозних наслідків можливі лише за втручання надприродних сил. І ось нарешті ми знайшли розгадку. У містечку Сінігама на узбіччі стоїть храм, до якого кожен автомобіліст обов’язково заносить грошову подяку богам за безпечний шлях.