Черговим об’єктом наших досліджень ланкійських народних промислів сьогодні буде батик. Слово «Батик» є одним із розкручених торгівельних брендів чаю, але у нашому випадку мова піде про інший батик — техніку розпису на тканині за допомогою воску та барвників.
За право називатися батьківщиною батику давно сперечаються Єгипет, Індія, Китай та Індонезія. При тому, що найдревніші (V століття до н.е.) з відомих зразків батику знайшли в Єгипті, Індонезія має деякі переваги у спорі, позаяк саме слово «батик» — індонезійського походження (буквально означає «крапля воску») і, імовірно, що саме із цієї країни батик вперше потрапив до Європи завдяки зусиллям доблесних голландських мореплавців.
Попри те, що батик виготовляють у багатьох країнах, виробництво не досягло такої майстерності, як у Південно-Східній Азії, зокрема й на Шрі-Ланці.
Є декілька способів виробництва батику — вузликовий, «гарячий» і «холодний» батик. Найтрадиційнішим є гарячий батик, коли на ескіз наноситься розтоплений віск. Покриті воском місця не поглинають фарбу й обмежують її поширення.
Виготовлення батику — одна з найпопулярніших тем на острові. На простирадлах різного розміру малюють як в туристичних місцях, так і у віддалених закутках. Зазвичай це сімейний бізнес, а виробництво може розташуватися у невеликій кімнатці, яку ви можете гордо називати «фабрикою з виробництва батику».
Пам’ятаючи, що повторення — це мати мук, закріпимо отримані знання. Малюємо ескіз, якщо можливо — гарний, заздалегідь уявляємо необхідні кольори, зафарбовуємо тканину в потрібний колір (фарбування відбувається у кольоровій гамі від світлих тонів до темних), замальовуємо області, які більше не потрібно фарбувати, опускаємо тканину в наступну фарбу, замальовуємо необхідні місця, повторюємо процес стільки разів, скільки потрібно. Кінцева фаза — суму виробничих затрат множимо на 3-4, після чого шукаємо світлошкірого туриста й намагаємось продати йому батик.