Рибна промисловість займає далеко не останнє місце у екзотичній економіці острова Шрі-Ланка. Підтвердженням цього є чимале (за тутешніми мірками) число у 600 тис. осіб, які щодня задіяні у вилові, продажу та переробки риби. Можна ще відзначити не зовсім рибну, але доволі близьку з нею туристичну нішу, яка пов’язана із організацією риболовлі для туристів. Загалом, поки в океані і озерах водиться риба, то й на Шрі-Ланці людям буде чим зайнятися і що поїсти. Сьогодні ми хочемо повідати про знаряддя праці ланкійських рибалок — про човни — точніше, про їх виробництво. На Шрі-Ланці ми відзначили три різновиди човнів: невеликі катамарани, які використовуються у прибережній риболовлі для закидання неводів, дерев’яні суденця більшої водотоннажності й великі пластикові човни. Найцікавішими нам видалися човни із пластику, тому ми й вирішили відвідати фабрику з їхнього виробництва.
Кораблебудування — бізнес серйозний, він вимагає певних інвестицій, не можна просто так взяти й організувати його на подвір’ї. Через це нам довелося трохи походити, аби відшукати промисловий об’єкт, який нас цікавив. Технологічний процес виробництва пластикових човнів має багато спільного з виробництвом дошок для серфінгу, тому й не дивно, що деякі майстри у вільний час трохи підробляють у суміжній галузі.
Робочі бригади зазвичай складаються із 3-5 осіб.
Основним конструкційним матеріалом є скловолокно. Назвавши його пластиком, ми погарячкували — човни із цього матеріалу було б доречніше вважати скляними. У стані волокна скло володіє багатьма незвичайними властивостями — воно не б’ється, не ламається, але, водночас легко гнеться. Багатьом нашим співвітчизникам воно мабуть відоміше як матеріал, з якого виготовляють деталі для тюнінгу авто:
Далі скловолокно укладається на форму й заливається спеціальної рідиною — це може бути епоксидна смола або поліефіри.
Цікаво, що отриманий склопластик — матеріал з малою питомою вагою, має дуже низьку теплопровідність (приблизно як у дерева) і міцність як у сталі, а ще володіє біологічною стійкістю, вологостійкістю і атмосферостійкістю. Йому не притаманні вади термопластів. Коротше кажучи, з усіх точок зору офігенсько крутий матеріал — давайте абсолютно все з нього робити.
Але повернемося до самого човна. Для його виробництва використовується заздалегідь створена металева форма.
Поступово, крок за кроком, пошарово накладаючи й змащуючи їх епоксидною смолою, ми отримуємо безтілесний скелет майбутнього човна:
Після інсталяції каюти, у заздалегідь зазначених місцях прорізаються отвори для вікон — згодом вони закриваються склом або прозорим пластиком.
За давнішньою морською традицією, новому човну дають своє ім’я. Зазвичай — це імена спонсорів, які проінвестували будівництво (найчастіше це німці та японці). Крім імен, човнам відразу присвоюються реєстраційні номери.
Особлива увага приділяється зовнішньому дизайну човна, тому двох однакових ви, мабуть, не знайдете:
Фабрика знаходиться далеко від океану, тому до місця спуску на воду судна транспортуються на спеціальних причепах:
Якщо вашій натурі важко прожити без споглядання океанських просторів, стати ланкійським судновласником не так і дорого — в середньому 60 тис. доларів і 2-3 місяці терпіння.