Ми продовжуємо наш цикл репортажів про шрі-ланкійський капіталізм і його представників. Сьогодні ми відвідаємо виробництво, доволі звичне й для наших країв — невелику меблеву фабрику. Отже, давайте дізнаємося, що таке оптимальне поєднання ціни і якості по-ланкійськи.
Кожна меблева одиниця є справжнісіньким хендмейдом, у роботі використовується мінімум електроінструментів.
Як і в будь-якому іншому виробництві, диференціація трудової діяльності є запорукою якості, тому хтось все життя вирізає по дереву, хтось шурупи крутить, а хтось робить заміри:
Для виробництва меблів в основному використовують червоне дерево, через його міцність і довговічність. Стиль усіх ланкійських меблів ми б охарактеризували як колоніальний. У ньому помітно простежується спадщина й традиції численних країн-колоністів, які не одне століття впливали на уклад тутешнього життя і культури. Надзвичайно гармонійне поєднання європейських і місцевих традицій є прекрасним прикладом толерантності ланкійців.
Більшу частину з вироблених тут речей ви не знайдете в каталогах і прайс-листах — вони робляться на замовлення. Серед клієнтів дуже багато європейців, які купують меблі для своїх ланкійських будинків. Вироби місцевого меблевого промислу, до речі, можна сміливо занести до розряду прекрасних, хоча й дещо громіздких сувенірів, які можуть стати оригінальним доповненням вашого домашнього інтер’єру.
Стільці із цього ж гарнітуру можуть тимчасово використовуватися працівниками фабрики. Зверніть увагу, у кутку стола стоїть рисоварка — машина для приготування рису, зустрічається майже в кожній сім’ї, незалежно від фінансового добробуту: