У перервах між подорожами продовжимо наше знайомство з індійським громадським транспортом. Ми вже встигли покататися на велорикшах, спуститися в метро й ознайомитися з особливостями індійських автобусів. Але ми ще жодним словом не згадали про мало не найважливіший і найзатребуваніший вид транспорту — поїзди. З великою ймовірністю можна стверджувати, що в наших краях панує стереотип, що середньостатистичний індійський поїзд обов’язково схожий на щільно нафаршировану сосиску. То, власне, це й не дивно, якщо взяти до уваги те, що Індія поступається за кількістю населення лише Китаю, а індійська залізнична дорога одна з найдовших у світі (близько 7 тис. станцій на більш ніж 60 тис. км шляхів). До речі, державна компанія «Індійські залізниці» за один день, у середньому, перевозить близько 30 мільйонів пасажирів і 2.5 млн. тон вантажу (це близько 1-го мільярда тон за рік).
Гіпотетично, індійський поїзд повинен мати такий вигляд (автор фото — Anya Schiffrin):
1У дійсності ж, подібна екзотика в Індії зустрічається не часто, точніше сказати — практично не зустрічається. Хіба що в дні якихось великих свят, коли попит значно перевищує пропозицію.
Наживо це має приблизно такий вигляд:
А посадка в такі години пік — процес ще цікавіший. Щоб встигнути зайняти хоч якесь місце у вагоні й не ризикувати життям на даху або у дверному отворі, люди заходять встрибують у вагони ще до зупинки поїзда:
На наш превеликий жаль, свідками подібної екзотики ми так і не стали. Наші пересування індійськими поїздами були виключно культурними, рафінованими й від того нудними.
Залізничний вокзал міста Аллеппей. На кожному пероні обов’язково є годинник. Місця очікування для першого, спального (sleeper) і інших класів розділені — в кращих традиціях сегрегації.
5
Якщо в дорозі ви несподівано зголоднієте, численні точки громадського харчування і доброзичливі торговці продуктами завжди готові прийти вам на допомогу. Випивши чаю, ми розговорилися з одним із продавців, який пояснив нам деякі тонкощі використання ІЗД.
7З’ясувалося, що ми купили квиток у загальний вагон (без класу) і тому можемо не чекати конкретного потягу, а сідати на будь-який — головне щоб підходив напрям.
Індійські провідники, на відміну від наших, дуже гостинні люди і не закривають двері після початку руху поїзда. Якщо ви трохи запізнилися, не варто кричати й показувати руками на стоп-кран — просто встрибуйте в найближчі двері. Саме так ми й зробили, наздоганяючи наш перший поїзд.
Коллам (пункт призначення) був зовсім близько, тому ми вирішили спробувати на смак індійський залізничний екстрім і купили найдешевші квитки. Але, на жаль, цього разу не судилося — перехопивши нас на підльоті до загального вагону, турботливі індійці всіляко намагалися залякати нас надлишком «екзотики», принагідно спрямовуючи в бік вищих за класом вагонів. Навіть провідник вирішив, що ніжним білим панам досить небезпечно їхати в загальному вагоні і, перевіривши квиток, просто усміхнувся.
Ось такий вигляд має квиток у загальний вагон — ні місця, ні часу відправлення поїзда. У день купівлі квитка можна сідати на будь-який поїзд у потрібному напрямку.
8Виявилося, що ми потрапили в спальний (так званий сліпер клас, class sleeper) не кондиційований вагон:
9Нагадує наш плацкарт, хіба що на третій полиці замість речей лежать додаткові сусіди.
На вікнах ґрати, а замість кондиціонерів вентилятори.
10Наступна можливість покататися поїздом нам трапилася у місті Тутікорін. Екран на вокзалі запрацював відразу після прибуття поїзда:
11Як і повсюдно в Індії, персонал дуже доброзичливий, але, на жаль, з поганою англійською, так що тренуйте акторські здібності.
12
Багаті люди не занадто вільні керувати власним часом, тому у квиткові чітко вказано дату відправлення та номер поїзда. Час не зазначається. Його вам доведеться дізнаватися самостійно, при купівлі квитка або подивитися в довіднику (за номером поїзда).
Під час стоянки поїзда спеціальний працівник розклеює на вагонах аркуші з прізвищами, і вам треба буде самотужки знайти й запам’ятати «згенерований» номер посадкового місця.
15Місце «генерується», на основі гендерних та вікових даних усіх пасажирів, які їдуть цим класом.
Купуючи квиток ви, звісно, можете зазначити, що хочете нижню полицю або вибрати купе, якщо їдете компанією. Але це нікого не хвилює. Добропорядний індієць, який складає списки, ніколи не допустить, щоб неодружена молода дівчина їхала в компанії молодих хлопців і навпаки. При купівлі квитка заповнюється анкета, у якій потрібно вказати все — стать, вік, сексуальні уподобання тощо. Ось такий вигляд має склад команди купе:
16Перший клас нічим не відрізняється від наших вагонів-купе, хіба що більше різних тумблерів/вимикачів і кондиціонер потужніший.
17
Перший клас — чудове місце, аби завести знайомство з крутими індійськими бізнесменами. Один просунутий індієць повідав нам, що це далеко не найкращий варіант за витрачені гроші. Складно уявити, що може бути кращим в індійському поїзді, можливо якийсь бізнес-вагон або ультраперший клас.
19Ось такий вигляд має першокласний туалет. Пошепки переповідають легенди, що в інших класах не гірше:
20
Щоб підбити підсумок цієї статті й зробити її хоч трохи корисною для мандрівників, ми зібрали деяку інформацію і спробували її структурувати.
Класи індійських вагонів та їх відмінності:
Безкласовий загальний вагон / Second Sitting, General Class (Код: 2S) — найдешевший, досить небезпечний і найменш комфортабельний спосіб подорожі індійськими поїздами. На квитках не проставляється ні номер поїзда, ані час відправлення — ви можете виїхати будь-яким потягом, у який влізете. Розташувати свої тіла можна переважно на дерев’яних полицях — по 3 в купе й по 2 збоку. Знайти вільне місце може або дуже везуча, або дуже сильна людина. Якщо вийде зайняти верхні місця, то можна провести час у відносній самоті. Внизу ж доведеться спати обійнявшись з іншими сусідами.
Приблизна вартість проїзду: 1 долар за 500 км.
Спальний вагон / Class Sleeper (Код: SL) — дуже схожий на наш плацкарт, але в купе не чотири, а шість полиць (три яруси). Зайняти лежаче положення вдасться лише, якщо вам поталанить загніздитися на верхніх полицях. Багаж доведеться брати із собою. Внизу розсідається багато менш прудкого й моторного народу. Середні полиці від’єднуються тільки на ніч. Білизну не видають. Велика кількість жебраків. Кондиціонерів немає, лише вентилятори. Вікна без скла, з гратами.
Приблизна вартість проїзду: 5 доларів за 1000 км.
Третій клас з кондиціонером / AC 3 Tier (Код: 3A) — практично той самий спальний, шість полиць в купе (три яруси) і дві збоку. Наглухо закупорені вікна й постійно увікнений кондиціонер. За фейс-контроль відповідає провідник, тому місця тут є завжди. Продавці всього на світі й прибиральники купе, які вициганюють дрібну монету за свою працю, не враховуються. Безкоштовна білизна, обов’язково видається ковдра — у зв’язку з кондиціонером, тут дещо прохолодно.
Приблизна вартість проїзду: 10 доларів за 1000 км.
Другий клас з кондиціонером / AC 2 Tier (Код: 2A) — відрізняється вищою ціною, у купе чотири полиці у два яруси, практично повна схожість з нашим плацкартом. Всі купе відгороджені від проходу довгими шторами.
Приблизна вартість проїзду: 20 доларів за 1000 км.
Перший клас з кондиціонером / First class Air-Conditioned (Код: 1A) — аналог нашого купе, але з кондиціонером. Один із найдорожчих варіантів. Цей тип вагонів включено не у всіх напрямках, а, здебільшого, лише для далекого прямування.
Приблизна вартість проїзду: 30 доларів за 1000 км.
Якщо вам не вдалося купити квиток на поїзд, то можна скористатися такою послугою як «wait list» (вейтлист).
За вейтлистом квитки можна придбати без заздалегідь визначеного місця і навіть номеру вагона, але дають вам право прямувати у відповідному поїзді й класі (залежно від вартості квитка) до конкретного пункту призначення. Вже перебуваючи у вагоні, можна спробувати знайти собі місце, безкоштовно або за невеликі чайові провіднику.
І, насамкінець, де можна купити квитки онлайн.
Офіційний сайт залізниць Індії:
http://www.indianrail.gov.in
Сторонні сервіси:
http://www.trainenquiry.com/
http://www.irctc.co.in/
Якщо є така можливість, ми рекомендуємо купувати квитки безпосередньо в касі. Якщо ж ви купуєте квиток через інтернет, то краще якнайшвидше змінити його на паперовий варіант, інакше, завдячуючи індійській «комп’ютеризації», ви можете потрапити до вейтлиста.