Індія. Автобуси

Ми вже згадували про наявні види громадського індійського транспорту, розповідали про велорикші й метро. Сьогодні ми продовжимо цю воістину колоритну тему й розкажемо вам ще про індійські автобуси, точніше — про їхній Керальский підвид, з яким ми добре познайомилися на півдні цієї чудової країни.

Дорогами Індії курсують автобуси двох форм власності: приватні та державні. Практично завжди стартовими точками будь-якого маршруту є автостанції:

1

Кількість автобусів у Індії величезна. У середньому вони відправляються з періодичністю в півгодини й доїхати можна майже будь-куди. До речі, покататися індійським автобусом можна й вночі — вони працюють цілодобово. У касах автостанції квитки продаються лише на автобуси далекого сполучення, інші можна придбати вже в автобусі у кондуктора.

Відрізнити державний автобус (Public Bus) від приватного (Private Bus) досить легко. Всі державні автобуси фарбуються за однією колірною схемою і ніякими цікавими особливостями більше не виділяються. Наприклад, у штаті Керала вони жовто-червоні:

2

У приватників, як завжди, фантазії побільше, тому їхні автобуси є помітно оригінальнішими. Кожен приватний автобус має власне ім’я, найчастіше — жіноче. Маємо надію, що чоловіча аудиторія нашого журналу погодиться з тим, що значно приємніше їздити, наприклад, на Оксані або Віолеті, аніж на Газі, Рафіку чи Богданові. Загалом, трапляються автобуси й з іменами чоловічої статі:

3

Безстатевий автобус:

5

Варто згадати й про інші дрібні відмінності — це ціна і якість. Державними автобусами переважно користуються бідні верстви індійського суспільства. Для них слово комфорт не несе практично жодного смислового навантаження, тому замість сидінь у таких автобусах нерідко трапляються дерев’яні лавки. Відстані між рядами підібрані ідеально для того, щоб зіпсувати вам настрій, а скло у вікнах взагалі ніколи не існувало:

6

Замість скла автобуси обладнуються ролетами — і від дощу рятують, і не викликають заздрощів до пасажирів, яким пощастило зайняти місце біля вікна:

7

Приватний автобус обійдеться вам трохи дорожче, але особливої різниці ви, мабуть, і не помітите. Вища ціна — це, найчастіше, плата за меншу кількість людей у салоні. Щоправда, іноді, під час подорожі ви зможете насолодитися переглядом якого-небудь індійського фільму по телевізору, але, знову ж — такі принади сервісу для нашого брата-туриста є суперечливими. Пересуваються у просторі приватники теж помітно швидше, хоча це не завжди безпечно.

Екіпаж будь-якого автобуса обов’язково повинен складатися з двох осіб. Водія…

9

і кондуктора:

10

Кондуктор турбується про кожного пасажира особисто, тому за нашими традиціями передавати гроші за проїзд не потрібно. В обмін на гроші кондуктор видає написаний від руки або надрукований на мініатюрному касовому апараті квиток:

11

В індійському автобусі ви ніколи не почуєте звичних вигуків із заднього майданчика типу «Водій, зупиніть!» або «На наступній, будь ласка!» В Індії все значно технологічніше — біля водія прикручений механічний дзвінок або, інколи, дзвіночок:

13

До дзвінка через весь салон протягнута мотузка:

14

За мотузку можуть смикати не лише пасажири, повідомляючи водієві про зупинку, але й кондуктор. Якщо кондуктор смикне за шнурок один раз швидко — потрібно зупинитися, два коротких посмикування означають, що всі пасажири зайшли й можна продовжувати рух, а тривалий переривчастий дзвін повідомляє людям на вулиці, що автобус збирається здавати назад:

15

Нам це видалося настільки цивілізованим і зручним, що ми відразу ж пройнялися повагою і любов’ю до індійських автобусів.

Такий вигляд має стихійна зупинка автобуса:

16

Облагороджена зупинка:

17

Об’ємний вантаж можна перевозити в передній частині автобусу — поряд з місцем водія:

18

Великі валізи можна розмістити на даху:

19

Практично біля кожної автостанції є спеціальні заправки:

20