Індія. Керала. Гори Гхат, Муннар і чайні плантації

У той час, поки на вулиці стоїть літня спека й курортники штурмують морські узбережжя, ми продовжуємо наш індійський вояж. Сьогодні ви побачите знайомі із чайних етикеток ідилічні краєвиди — зелені чайні плантації, які простягаються аж до горизонту. Для цього ми вирушили в гори під назвою Західні Гхати і їх перлину — місто Муннар:

1

З Кочина до Муннара ходять автобуси, але виїжджати бажано вранці або хоча б до обіду — відстань у 130 км гірськими серпантинами — це добрих 5 годин у дорозі. Проте в цьому є й свої плюси. Ви зможете сповна насолодитися чудовими краєвидами, які пропливають за вікнами автобуса й принагідно поспілкуватися з доброзичливими індійцями.

Вздовж дороги облаштовані акуратні водостічні канали:

2

Такі ж канали трапляються і на полях, хоча там вони можуть виконувати й меліоровану функцію.

3

В автобусі ми завели корисне знайомство з одним чудовим індійцем, який запропонував нам зупинитися в його будинку. Виявилося, що крім ночівлі наш новий знайомий надає й інші послуги, до числа яких входить і екскурсія місцевістю на джипі. Саме те, що нам треба.

До пункту призначення ми прибули вже ввечері, і після легкої вечері подалися спати.

Поки наш транспортний засіб усіляко готувався до поїздки:

4

…ми вирішили трохи прогулятися навколо й буквально відразу виявили цілий банановий сад.

5

А це маленький кам’яний кар’єр:

6

Який забезпечує нашого знайомого камінням для побудови доріжок, каналів та інших архітектурних форм.

7

Місцеві горяни прокладають до своїх маєтків ось такі доріжки:

8

Наш джип готовий, отже вирушаємо в дорогу. Дороги тут дуже вузькі, особливо на поворотах, становище рятує гарне покриття:

9

У зв’язку з величезною кількістю опадів, які зазвичай випадають у цій місцевості між червнем і жовтнем, дороги тут ремонтують щороку. Нам пощастило відвідати Гхати до сезону дощів, тому й дороги ще були у відносно пристойному стані.

10

Уздовж дороги відкриваються приголомшливі краєвиди, з одного боку — високогірні чайні плантації:

12

А з другого боку на нашу машину нависають скелі:

13

Місцями трапляються річки і озера:

14

Проїжджаємо ще один небезпечний поворот і потрапляємо прямісінько до чайних плантацій:

15

Ми зіткнулися з такою дивовижною красою уперше в житті. Згори це нагадує безмежний зелений лабіринт:

16

Як ви напевно знаєте, чай росте кущами, але збирачів цікавить лише листя. З часом старі кущі зрізаються, а їх місце одразу ж займають молоді:

17

Всі гори, куди не кинеш оком, укриті чайними плантаціями, видовище приголомшливе:

18

Збирачі чаю живуть ось у таких невеликих селищах:

24

Зібраний чай відразу ж відправляється на фабрики, яких у тутешніх околицях чимала кількість:

26

Час від часу тендітним індійським жінкам, які збирають чай, якщо вірити нашій рекламі, доводиться прогулюватися по декілька кілометрів до фабрики обійнявшись з 15-и кілограмовими мішечками.

Обов’язковий атрибут будь-якого індійського пейзажу — корови:

27

Трапляються і горді одинаки:

28

Корови також є ще однією серйозною перешкодою на гірських дорогах. Створюється враження, що найсмачніша трава росте саме за крутими поворотами:

29

Штат Керала і його гірські райони справедливо можна назвати чистим регіоном, особливо якщо порівнювати з рештою Індії. Сміття на дорогах тут так просто не валяється, виняток роблять лише для священних тварин, які ним не проти поласувати:

30

Якось непомітно ми під’їхали до однієї з найбільших дамб у цьому районі — Mattupatti Dam:

31

Місцеві кажуть, що в районі є дамба й побільше, але вона перебуває у доволі жалюгідному стані й вже давно є серйозною загрозою.

Тут же поки що все добре:

32

В Індії дуже розвинений внутрішній туризм і дамба є обов’язковою зупинкою подорожуючи в Гхатах. Принагідно ми урізноманітнили нудну індійську екскурсію і цілком пристойно відпрацювали зміну мавпочок на пляжі:

33

А ось і озеро, заради якого й споруджено дамбу:

34

Важко було втриматися від спокуси й не скупатися:

36

В околицях Муннара є кілька природних парків, де ви зможете побачити неймовірне біологічне різноманіття, багато тутешніх видів є ендеміками й не зустрічається в інших районах Індії.

До цього парку ми заїжджати не стали, оскільки наступного дня запланували відвідування іншого, а от із цінами чому б і не ознайомитися (50 рупій — 1 долар США).

37

Трохи відпочивши, ми піднімаємося все вище й вище:

38

І ось ми на місці, Топ Стейшн — знаходиться за 27 км від Муннара може похвалитися фантастичними краєвидами. Нагадуємо, що Хотелами в Індії називаються місця, де можна поїсти, а не пожити:

39

Лишилося зовсім небагато, обійти диких бджіл, підійти до краю і…

40

Підприємливі індійці взяли в оренду невелику ділянку землі, побудували драбинку й тепер спокійно беруть з відвідувачів по кілька рупій за прохід до оглядового місця. Але ми на них не в образі — краєвиди того вартують.

41

Провівши на вершині якийсь час, ми вирушили на базу. Дрова тут заготовляють прямо уздовж дороги — не треба далеко ходити, та й вгору лізти теж:

47

Дрова акуратно складаються вздовж узбіччя:

48

Щодо харчування також можете не хвилюватись — померти від голоду дорогою дуже проблематично:

49

Просунутіші продавці використовують пересувні, ну або в минулому пересувні, кіоски:

50

А ось і «чайна столиця» Керали — місто Муннар, який на початку ХХ-го століття уподобали європейські чайні магнати.

51

Маленьке тихе містечко в колоніальному стилі:

52

Трохи повештавшись вуличками Муннара ми несподівано виявили, що день добігає кінця.

54