Індія. Керала. Кочин і Форт Кочин

До Кочина ми прибули вночі. Звісно, що посеред ночі зразу вирушати насолоджуватися архітектурними пам’ятками й видами міста було б безглуздо. Безглуздо й нелогічно, але довелося — наші організми вперто відмовлялися засипати на голодний шлунок, тому наш загін дружно почимчикував на пошуки чогось їстівного.

На наше здивування місто не спало, точніше — спало не все. Опівночі ми навіть зустріли працівників, які самовіддано чистили каналізацію. Хоча ймовірно, що у зв’язку з постійною спекою (навіть вночі температура сягала близько 28 градусів) вони завжди працюють ночами. Відшукавши заклад з їжею і підкріпившись, ми врешті-решт відправилися відпочивати.

Наступного ранку, з новими силами, перебуваючи при пам’яті й у тверезому глузді, ми вирушили на вивчення Кочина — другого за кількістю населення міста в штаті Керала. Кочин розкинувся на березі Аравійського моря, а точніше — його великої гавані, яку називають озеро Вембанад. Місто розтягнулося вздовж узбережжя десь на кілометрів зо п’ятдесят і складається з материкової частини, півострова, одного великого острова й групи дрібних островів. Взагалі, карта місцевості тут цікава.

Кочин видався нам зеленішим ніж Делі. І машин на вулицях тут також поменше:

1

Рикші тут розфарбовані в жовто-чорні кольори, а на вулицях час від часу трапляються навіть муніципальні працівники, які займаються прибиранням сміття. За індійськими мірками, Кочин можна назвати чистим містом. Порівнюючи з Делі, це безсумнівно.

2

Хоча індійські двірники й працюють тут у поті чола, але об’єми сміття на індійських вулицях воістину нескінченні.

3

У Кочині ми познайомилися з автентичною індійською каналізаційною системою. Головне її ноу-хау полягає у тому, що вона прокладена просто неба й не використовує ці нікому не потрібні труби:

5

Нехай вас не вводить в оману той факт, що на фотографії частина каналізації закрита бетонними плитами — це всього лише фрагменти і лише у деяких частинах міста. В усіх інших місцях ви зможете безперешкодно насолоджуватися звуками дзюрчання води, а заодно й помилуватися всім, що в ній пропливає:

6

Каналізаційний покрив цілком пристойно виступає над землею, тому для під’їзду машин споруджують насип з піску:

7

Очищується каналізація так само просто, як і виглядає. Увечері робітники оглядають канали на предмет засмічення, а різноманітні предмети й екскременти з недостатньою плинністю, які стали причиною засмічення, вигрібають. Далі усе це висушується на сонечку й згодом вивозиться у невідомому напрямку:

8

Усі натуральні добрива з каналізації стікають безпосередньо в озеро Вембанад. Отже, у місцевої муніципальної влади нема жодних проблем зі станціями аерації та очищення — все просто, практично і, найголовніше — економно.

Але в Кочині є й інші цікаві пам’ятки, а головною з них, звичайно ж, є Форт. Форт Кочин — це перше поселення європейців на території Індії. Форт виник у романтичні часи мореплавців і пошуків морського шляху до Індії. Його засновниками й першими поселенцями стали португальці. Свого часу тут навіть був похований Васко да Гама. Пізніше свої руки до розвитку цього району доклали голландці та англійці.

Найпростіший і найдешевший спосіб потрапити до Форту — скористатися водним сполученням, для цього вирушаємо в порт купувати квитки на річковий трамвай. Плата за проїзд символічна — всього кілька рупій. Капітан і команда перебувають на державній службі, а судно — у державній власності. Приватних перевізників ми не зустріли.

Зверніть увагу на касу: таких проявів статевої сегрегації ми раніше не зустрічали: хлопчики — наліво, а дівчатка — направо. До речі, велика червона табличка попереджає, що плюватися тут заборонено:

9

Капітан може знаходитися або на першому, або на другому поверсі:

10

Капітан завжди суворий і уважно стежить за обстановкою на воді, об’їжджаючи буйки, вибоїни, рибалок та інші човни:

11

Ще одна важлива особа на борту — моторист, який відповідає за роботу двигуна. Все як у фільмах: капітан віддає команду «Повний вперед», а моторист смикає рубильник. Команди подаються за допомогою дзвінка, який приєднаний до мотузки, на іншому її кінці знаходиться капітан. Такі ж технічні ноу-хау можна побачити й в індійських автобусах.

12

Найчастіше участь моториста потрібна тільки під час відплиття та швартування, увесь інший час — це найбільш спокійна й шанована професія у світі:

13

Вигляд на місто з води:

14

Вантажний порт:

15

Швартуємося, виходимо на берег і ось вона — справжня колоніальна архітектура:

16

Вузесенькі, але чисті й охайні вулички:

17

Старовинні черепичні дахи:

19

Ще однією помітною і вражаючою пам’яткою міста можна назвати велетенські (до 20м завширшки) рибальські сітки, які тут називають китайськими. Місцеві жителі стверджують, що їх запровадили китайці, які приїхали до Керали у XIV-му столітті. Знайти китайські сітки неважко — це перше, що ви побачите, діставшись до Форту.

20

Принцип лову досить простий: під час припливу сітки опускають у воду, а під час відливу — піднімають з води разом з усією живністю, яка туди запливла.

21

Біля кожної сітки є будка, у якій чергують рибалки:

22

Зазвичай, бригада рибалок складається з 5-и осіб. Найголовнішого можна визначити за наявністю мобільного телефону.

23

Сітка опускається у воду:

24

А якщо сама не опускається, то їй допомогають:

25

Основну частину справи зроблено. Тепер треба почекати, а тим часом можна перекурити й навіть позасмагати:

26

В передчутті улову вся бригада відправляється піднімати сітку:

27

На цьому процес вилову риби завершується, лишилося тільки вибрати її із сітки. Для цього вам знадобиться сачок і два індійці:

28

Хто недостатньо компетентний, щоб рибалити з берега, рибалить з човнів:

29

Місцева пошта працює переважно на відправлення листівок, які продаються на кожному розі:

30

Зуб даємо, що хоча б на одному комп’ютері відкритий пасьянс:

31

Активні пошуки зниклого листа:

32

Найбагатший житель Кочина:

33

День добігає кінця і ми вирушаємо на пляж любуватися заходом сонця:

34

А ось такий вигляд, у променях заходу сонця, мають китайські сітки:

35

Вигляд на нічне місто:

36

Повернувшись з Форту, ми виявили, що в нас зник один телефон, тому довелося відправитися на пошуки нового апарату й сімки. З вирішенням першого завдання питань не виникло, а от оформити вночі сім-карту виявилося трохи проблематично. Сімки-то ніби продають, а ось активувати їх можна лише у робочий час.

Дорогою на базу ми випадково забрели на якийсь індійський концерт. Виявляється, щось подібне в них відбувається щовихідні, і все на громадських засадах:

37

Вхід безкоштовний, музика екзотична:

38

Наступного ранку ми купили квитки на автобус і вирушили підкорювати вкриті чайними кущами гори Гхат.

39