Індія. Керала. Перше знайомство

Продовжуємо нашу подорож землями Індії. Після знайомства зі столицею ми вирушили у своєрідний оазис комунізму — південний штат Керала.

1

Для здійснення нашого логістичного маневру ми обрали місцеву авіакомпанію Air India. Прямий переліт зайняв близько 3-х годин. Усі індійські авіакомпанії годують своїх пасажирів, навіть якщо летіти не більше години й лоукостом. Так що й нас не залишили без обіду. Приємною несподіванкою стало металеве столове приладдя:

2

У літаку ми могли стежити за своїм місцезнаходженням, переглядати фільми й слухати музику за допомогою одноразових китайських навушників, які після польоту перекочували в наші сумки й автоматично стали багаторазовими:

3

Термінал для внутрішніх рейсів у Кочині невеликий. Від літака до будівлі аеропорту курсує автобус. Оскільки ми благополучно проспали не тільки посадку, але й висадку, нам подали персональний автобус:

4

У аеропорту можна відразу придбати місцеву сім-карту — в Індії вони прив’язуються до конкретного штату. Так що якщо ви купите картку, наприклад, у Делі, то дзвонити доведеться вже з роумінгу, нехай і не дуже дорого, але все ж. Оформлення карти займе близько 20 хвилин, при собі слід мати фотографію і копію паспорта з візою. Щодо ціни не переживайте, все дуже доступно, місцями можна купити сімку навіть за 1 рупію.

У аеропорту Кочина працюють тільки ліцензовані таксисти, з якими не вийде домовитися тет-а-тет. Вартість проїзду потрібно сплатити не виходячи з терміналу, процедура оплати абсолютно прозора — ви платите за кілометраж, отримуєте чек і вже з ним ідете розшукувати свого таксиста або його боса. Якщо ж вам пробили неправильний кілометраж, то доведеться повернутися і доплатити. До речі, з випадками, коли потрібно повернутися і забрати зайві гроші, ми не стикалися. Таксисти, одягнені в білі саронги (національний чоловічий одяг на зразок спідниці), відразу ж розповіли нам про велику медичну конференцію, яка саме в цей час проходить у Кочині, тому настійно рекомендували зупинитися в готелі біля аеропорту. Навчені історією з фестивалем у Делі, ми категорично відмовилися і наполягли на поїздці до міста. Щоправда, пізніше з’ясувалося, що дійсно була якась конференція і хороші готелі були заповнені. Зате дешеві гестхауси, які тут називаються Tourist Home, прийняли нас з розкритими обіймами.

У Кочині, за комуністичними канонами, дуже багато плакатів, білбордів та іншої відповідної символіки, але серп з молотом на нашому шляху побачити не вдалося:

5

Комуністи в Кералі користуються дуже великим впливом і вже багато років абсолютно законно виграють демократичні вибори, у чому є своя частка іронії. Але варто віддати їм належне — саме в Кералі найвищий рівень грамотності й найвища тривалість життя в Індії (75 років — чоловіки, 78 років — жінки). Також, на нашу особисту думку, Керала є найчистішим штатом, але це вже найімовірніше заслуга місцевого населення, хоча комуністична ідеологія у цьому відіграла мабуть не останню роль.

6

Якщо якогось депутата виключили з партії, це не привід для передруковування плакату:

7

Перше, що запало нам у очі, це величезна кількість чоловіків, які абсолютно вільно розгулюють у спідницях-саронгах:

8

Їх тут ну дуууже багато:

9

Вигляд ззаду:

11

Їх носять рибалки:

12

Робітники:

13

І збирачі апельсинів:

14

Жінки ж носять сарі:

15

Дуже красиво й незвично:

16

Молодь, втім, віддає перевагу сучаснішому одягу:

17

Який можна придбати як у крамницях, так і на численних базарчиках:

18

А ось такий вигляд має місцева шкільна форма:

19

Для захисту від місцевого, вельми активного, сонця жінки використовують парасольки:

21

Чоловіки рятуються підручними засобами:

22

Найсуворіші використовують будматеріали і мішки:

23

Саме в Кералі ми вперше зіткнулися з прекрасними індійськими вантажівками:

25

Ось він — стиль:

26

У кожної вантажівки обов’язково має бути своє ім’я:

27

В Кочині вантажівки трапляються навіть на найвужчих вуличках:

28