Індія — країна дуже музична й з цим навряд чи посперечаєшся. Варто хоча б згадати всіма улюблені індійські фільми, де сюжет просто не може розвиватися без пари-трійки запальних пісень і танців. Співати й танцювати любить кожен індієць, але їхня музика, м’яко кажучи, не завжди нам зрозуміла. Тому дізнавшись, що в Індії все ж є місце для музичних напрямків, ближчих білій людині, ми вирішили відвідати концерт місцевої рок-групи, яка найближчим часом мала б виступати в районі нашої дислокації. Словосполучення «індійський рок» звучало дуже загадково й незвично, але так навіть цікавіше.
Отже, що ж таке індійський рок?
Початок було призначено на 19:00, але за індійською традицією, основна маса глядачів зібралася лише близько 20:00. Власне кажучи, і сам концерт затримався на годину.
Поки народні маси і любителі рок-музики неквапливо займали свої місця, команда налаштовувала звук:
Бригада звукооператорів, яка знаходилися на протилежному боці «концертної зали» перегукувалася з музикантами.
Через те, що концерт вже почався, а настройка звуку проходила при слухачах, частину програми ми прослухали ще до її офіційного початку.
Щойно зала заповнилася людьми, рокери урочисто повідомили про початок виступу. Музика, світло, дим — усе було як має бути. Особливо якщо взяти до уваги, що вхід був абсолютно безкоштовним.
Але основною родзинкою програми стала сама група. Етнічні мотиви, сильний вокал і драйвові рифи дуже нагадували групу System of a Down, але хіба що поолдскулдніше.
Справжні індійські рок-фанати чудово контролюють свої емоції і не встають зі свого стільця до самого кінця концерту. Якщо не знати, що це фотографія з рок-концерту, то можна подумати, що на сцені проходить ювілей Софії Ротару або показують якийсь комедійний фільм.
Але якщо якийсь фанат таки дасть слабину й почне стрибати, його тут-таки заспокоять численні стюарди, розставлені по периметру «зали»:
Пускали вхід навіть секретну зброю: одночасно грали на двох гітарах (акустичній та електро). Це було вражаюче!
Але всім було все одно. Єдиною причиною, щоб підвестися з місця, було лише бажання відправитися додому:
Єдиною «жертвою» гарячих індійських рокерів стала іноземна туристка. Спочатку панночка ковбасилась на стільці, ну а коли пристрасті дійшли до краю — то й зовсім зірвалася в танець:
У групи, сказати правду, все ж була невелика купка відданих фанатів — їх видно праворуч за огорожею. Молоді люди поводилися звичним для рок-концертів чином: стрибали й активно підспівували, але основна маса так і просиділа:
Концерт добігав кінця. Біля сцени зібралися всі стюарди, взялися за руки й збудували бар’єр, призначення якого — зупинити натовп, який кинеться до виконавців. Але чомусь ніхто так і не побіг:
Ентузіазм музикантів згасав на очах і концерт закінчився доволі мляво. Засмучені рокери не стали виходити на біс і народ швидко розійшовся по домівках:
Сам концерт залишив лише позитивні емоції. Якщо комусь цікаво, то група називається Motherjane. До речі, нам дуже пощастило, що знайомство з індійським роком почалося саме з них. Motherjane визнана кращою групою десятиліття за версією індійського видання Rock Street Journal, а другий (і поки останній, на жаль) альбом Maktub названий кращим індійським альбомом за версією Rolling Stone Magazine.
Невеликий відеоролик з місця подій:
Одна із композицій:
Наступні посилання ми просимо не вважати рекламою :)
http://www.motherjane.in/
http://www.myspace.com/motherjane