Індія. Таміл Наду. Ченнай, огляд міста й останній день в Індії

Ченнай (Мадрас) — столиця штату Таміл Наду й четверте завбільшки місто Індії. Тут немає метро і, на нашу думку, транспортна інфраструктура взагалі розвинена погано. За весь час нашого перебування в Ченнаї, ми так жодного разу й не змогли насолодитися радістю поїздки в міському автобусі. Кількість охочих проїхатися в автобусі зазвичай настільки велика, що деякі люди просто не можуть поміститися в салоні, а звисають з дверей. З другого боку, такий вид проїзду абсолютно безкоштовний, адже зібрати з таких пасажирів кошти за проїзд може хіба що спайдермен.

Ми прибули до міста вдень, поїздом, і насамперед вирішили подбати про місце для ночівлі. Спочатку ми покладалися на власні сили, але швидко розчарувалися, тому залучили до пошуків місцевих таксистів. Якщо пощастить зупинити сумлінного рикшу і ви зможете правильно пояснити водієві ситуацію, то можна дуже швидко знайти відносно недорогий готельчик.

Навпроти нашого готелю розташувалася невелика молочна ферма:

1

Далі стоянка місцевого бізнес-центру:

2

За допомогою цього шприца кожна корова отримує дозу невідомої чорної рідини — лишається тільки сподівається, що це вітаміни. Процедура проходить дуже технічно й безболісно — протягом хвилини укол отримує кожен «пацієнт».

4

Вирушаємо на прогулянку містом. Вигляд на Pycrofts Road:

5

У місті дуже багато вузьких вуличок:

6

Центральні вулиці значно ширші:

7

Порядок на вулицях Ченнаю охороняється доблесними поліцейськими, які роз’їжджають на таких цілком цивілізованих транспортних засобах:

8

Уздовж дороги йде стихійна торгівля квітами:

9

І кавунами:

10

Чверть міського населення проживає в нетрях.

11

Перейшовши річку, ми потрапили на пляж Марина-Біч, який дуже нагадує рідний український прапор і є обов’язковим місцем відвідування всіх туристів:

13

Це один із найбільших пляжів у Індії. Його протяжність близько 13 км. Місцями трапляються пересувні ятки торговців:

14

Звідси на промисел виходить ціла армія ченнайських рибалок, рибальські човни розташовуються вздовж берега:

15

Вдень вони служать відпочивальникам чудовим укриттям від сонця:

16

Тут відносно чисто. Але ви не побачите традиційного для нас пляжного відпочинку — в океані ніхто не купається, а місцеві жителі обмежуються лише спогляданням.

17

У 2004 році цунамі зруйнувало більшу частину рибальських будинків, розташованих на березі. Уряд переселив тільки невелику частину постраждалих, решта ж повернулися у свої напівзруйновані домівки.

18

Неподалік розташувався рибний базар, вранці тут можна купити свіжу рибу з перших рук:

19

Як і інші міста Індії, Мадрас прикрашають різноманітні храми — першим ми відвідали Kapaleeswarar Temple, храм Шиви:

21

Будівлю обарвлюють сотні різних архітектурних композицій:

23

На території храму водяться ось такі чудові птахи — цесарки:

25

Світлофорів у місті ми не побачили, але на деяких перехрестях рух управляється регулювальниками:

26

Християнська конфесія у Ченнаї представлена кафедральним собором Святого Фоми і церквою Діви Марії. Судячи із кількості місць (велика частина не потрапила в кадр) послідовників Ісуса тут чимало.

27

І завершує релігійну тематику Ramakrishna Math Temple:

28

Таку культурну програму склав наш рикша, який запросив всього лише 50 рупій за годину (близько одного долара). Смішна ціна, навіть для Індії, це нас і зацікавило, у чому ж хитрість? Правда почала вимальовуватися десь через годину. Після того, як пам’ятки закінчилися, таксист відвіз нас до крамниці сувенірів. Треба віддати йому належне, своїх мотивів він не приховував і чесно сказав, що отримає відсоток від наших покупок. І навіть, якщо ми нічого не купимо, на нього чекає невеликий бонус. Переважна кількість таких магазинів розраховані на туристів, де ціни значно завищені, тому купувати ми нічого не збиралися.

Тим паче, попереду на нас очікувала подорож до Шрі-Ланки й індійський handmade займав би в рюкзаку дорогоцінне місце. За вечір ми відвідали три такі крамниці. Що цікаво — щоразу ціна на сувеніри зменшувалася, але покупок від нас так і не дочекалися. Так само вас можуть возити й по готелях — від дорогого до дешевого. Власне, ми нікуди не поспішали й були не проти, якщо наш водій заробить собі якісь бонуси. У самому кінці поїздки, коли настав час розрахунків, він назвав неприйнятну для нас суму в 1000 рупій (20 доларів) — це за дві години нетривалих переїздів, до того ж годину з яких зайняло відвідування сувенірних крамниць. Взявши до уваги кількість витраченого бензину, вартість робочої сили й амортизацію, ми запропонували йому свою, на наш погляд, адекватну, ціну, з якою йому довелося погодитися.

29

Ця історія змусила нас замислитися — яка ж реальна ціна усіх сувенірних цяцьок за індійської вартості робочої сили? Тому наступного дня, перед відльотом, ми вирішили знайти крамницю з цінами для місцевих жителів або хоча б дізнатися реальну ціну слонам, статуеткам богів та іншим традиційним місцевим сувенірам. Загалом, якщо коротко, допоміг нам один поліцейський, який підказав розташування державного магазину сувенірних виробів.

Слово «державний» спочатку насторожило, але у цьому випадку виявилося абсолютною правдою — ми знайшли магазин, у якому було все! І на всіх товарах були цінники. І ціни в кілька разів менше найдешевших, які нам траплялися днем раніше. Уявіть собі рівень націнок. Важко навіть здогадатися — за які мізерні гроші індійські умільці виробляють усіх цих слоників.

Загалом, радимо дешевий магазин сувенірів та інших виробів у Ченнаї, якщо нам не зраджує пам’ять, знаходиться він у цьому районі. У будь-якому випадку, запитуйте у поліцейських державний магазин сувенірів і вам підкажуть правильний напрямок. Те саме має працювати і в інших великих містах, а наявність цінників стане підтвердженням, що ви потрапили за потрібною адресою.

Місцевий асортимент:

30