Вітаємо тебе, дорогий читачу! Після невеликої перерви, ми продовжуємо нашу подорож по Азії. Шрі-Ланка залишилася позаду і тепер ми в Таїланді, країні, яка, без сумніву, знайома всім більш-менш досвідченим туристам з СНД. Найчастіше Таїланд замикає затяту вісь «олл інклюзіва» Єгипет — Туреччина — Таїланд. Можна сказати, що в Таїланд ми потрапили випадково, в один прекрасний день, приїхавши продовжувати ланкійську візу, нас здивувала її вартість. Виявилося, що ще 2 тижні перебування на острові обійдуться нам у неабиякі 150 доларів. Ми порадилися і вирішили, що ціна не відповідає якості і краще витратити цю суму в якійсь сусідній країні. Швидко спакували всі свої скарби і вже наступного ранку нагулювали моціон вулицями Бангкока.
Вибір на користь Таїланду був очевидний, поблизу не було жодної іншої країни, яка була б так щедро оповита чутками, легендами і сальним народним гумором. Все це потрібно було побачити на власні очі і сфотографувати власним фотоапаратом.
Перше знайомство з будь-якою країною починається ще з вікна літака.
Передмістя Бангкока займають рідні нашому оку дачні селища, мабуть тут тайці вирощують картоплю чи якийсь місцевий народний аналог. Потрібно віддати належне охайності поділу земельних ділянок.
Річки красиво розрізають поля.
Ближче до Бангкока акуратність набуває трохи хаотичний характер. Починає збиратися міський смог, тут він не такий як у Делі, але все ж.
Головні повітряні ворота Таїланду — це аеропорт Суварнабхумі, сюди прилітають всі великі міжнародні рейси. Будівля аеропорту — це величезна споруда з 4х поверхів. На першому поверсі знаходиться парковка для автобусів, які зустрічають туристів або доставляють в аеропорт їх, виснажених відпочинком, побратимів. Другий поверх — це зона прибуття. На третьому поверсі знаходиться харчоблок і зона відпочинку, тут можна підживитися після довгого перельоту. Четвертий поверх — зона відпочинку.
Віза в Таїланд не потрібна, точніше потрібна, але її можна купити в аеропорту. Коштує вона 25$, можна доплатити 5-10 доларів, щоб пришвидшити процедуру, але ми вирішили відстояти цілу годину в довгій і принциповій черзі. Обов’язковим критерієм для отримання візи є зворотний квиток, тому перед прильотом потрібно його роздрукувати, можна навіть українською мовою, всіх цікавить тільки його наявність.
З аеропорту в центр Бангкока можна дістатися кількома способами: автобус (1 долар), метро (50 центів), експрес-метро (5 доларів), таксі (10 доларів). Ми вибрали експрес-метро.
Про Таїланд ми практично нічого не знали, тому інформацію отримували вже на ходу. Першим обов’язковим пунктом маршруту стала вулиця Кхаосан. Ми прочитали, що там можно знайти недороге житло.
Отже, туди нам і дорога, залишалося тільки розв’язати невелику проблемку з обідом. У Таїланді дуже складно померти з голоду (хоча, це скрізь складно, якщо є гроші), їжа продається на кожному розі:
За 4 місяці в Індії та на Шрі-Ланці, ми встигли неабияк засумувати за супами, там це не особливо популярна страва. А ось у Таїланді супом нікого не здивуєш. Чудовий рисовий суп за 40 бат (1.3 долара) надає крила.
Перше, що впадає у вічі, на вулицях Бангкока це заплутана проводка, яка чимось схожа на індійську:
Хто бажає, може перевірити власний опір і, якщо поталанить, можна отримати титул людина-діелектрик:
Дорогою ми вирішили зняти трохи грошей з картки, але тут не обійшлося без сюрпризу. У Таїланді для іноземних карток комісія за зняття готівки становить трохи більше 5 доларів. Ці гроші ви платите банку-власнику банкомата, а потім ви платите комісію ще й вашому банку-емітенту:
По дорозі нам зустрівся один з найвідоміших пам’ятників Бангкока — Монумент Демократії. Монумент знаменує Революцію 1932 року в, тоді ще, Сіамі. Результатом мирного перевороту стало заснування конституційної монархії. Абсолютна монархія пішла в забуття, але безмежна любов до короля залишилася і, незважаючи на свободу поглядів, тайці вкрай нетерпимо ставляться до найменшої критики членів королівського сімейства, подібну образу в Таїланді вважають тяжким кримінальним злочином, і туристи не виняток. Цікаво, що єдиною людиною, яка виступає проти подібних санкцій, є сам король Таїланду, але його ніхто не слухає, позаяк він виконує чисто церемоніальну функцію.
Звичайна туристична вулиця довжиною 500 метрів, на якій продається усякий китайський тайський ширвжиток.
Майки й футболки:
Це далеко не всі пам’ятки вулиці Кхаосан, з того що не потрапило у кадр: послуги інтимного характеру, створення копій документів (паспорта, водійського посвідчення, посвідчення ФБР і пенсійного фонду України тощо).
За законністю угод пильнує поліція:
Готелі тут дійсно дешеві і це той випадок, коли ціна відповідає якості. Особливо нас здивувала ванна кімната, тут немає зливу для води, вона стікає до унітазу і там абсорбується за допомогою «спеціального» мішечка. Цікава знахідка для економії води, особливо довго не похлюпаєшся, інакше вода вийде з берегів, та й в туалет зайвий раз не сходиш. Як виявилося пізніше, така ж фігня і з електрикою, у багатьох готелях у кімнатах немає розеток. Вікна, до речі, теж може не бути.
Набравши невеликий басейн, ми вирішили прогулятися вечірнім Кхаосаном. Увечері вулиця не стає цікавішою або красивішою, просто вмикається освітлення і на неї злітається більше туристів:
Ми ще трохи погуляли й пішли дивитися як красиво випаровується вода у ванній.