В Америці багато цікавих місць, але є одне таке, про яке знають всі, вже багато років про нього пишуть книги та знімають фільми. Цей регіон став культурним явищем, але ніхто точно не знає, де саме він знаходиться. Уперше ми дізналися про нього з книг Фенімора Купера та фільмів з Гойко Мітічем. І остання підказка, після якої ви все зрозумієте. Ковбої, індіанці, салуни, вестерни, Клінт Іствуд. Як ви, мабуть, здогадалися, сьогодні ми почнемо знайомство з Диким Заходом, ну а якщо не здогадалися, то ми вам щойно повідомили. Взагалі, Диким Заходом можна назвати мало не половину території сучасних Сполучених Штатів, але в масовій культурі це зазвичай Каліфорнія, Невада, Арізона, Техас, Нью-Мексико.
Почнемо з Невади та найбільшого міста штату — Лас-Вегаса:
1На жаль, за законами жанру — все що було у Вегасі, лишається у Вегасі. Тому доведеться обійтися без подробиць, обмежимося лише фотографією міського обрію. З Лас-Вегаса ми вирушили до однієї з найвідоміших та найвизначніших пам’яток США — Великого Каньйону. Дорога видалась настільки цікавою, що ми вирішили присвятити цій історії окрему статтю, тому й заварили цей пафос із Диким Заходом, треба ж було вас якось зацікавити. Отже, на третій день, відійшовши від гулянок у Вегасі, ми вийшли в місто серед білого дня і зрозуміли, що тут геть ніч́ого робити. Уся суть Вегаса в красивому видурюванні грошей трудящих, а оскільки розлучатися зі своїми трудовим надбанням вже не було сил, треба було терміново їхати з міста. Великий Каньйон був найочевиднішим варіантом. Лише 4 години їзди машиною і ти вже дивишся на найкрасивішу дірку в землі. Ніби все й просто, винаймай авто та їдь собі, але в нас несподівано закінчився термін дії платіжної картки. Звісно, ми встигли зняти деяку суму, але кляті капіталісти не видають машину за готівку й під чесне слово. Залишалося два варіанти: екскурсія та автостоп. Варіант із екскурсією відпадав (економія по 100 доларів з людини, до речі), тому що в цьому випадку ми пропускали світанок і захід сонця над каньйоном, а це 80% сенсу поїздки. Залишався автостоп. Попередній досвід автостопу Америкою підказував, що в цьому питанні багато залежить від удачі, яку ми й попрямували шукати до одного з ареалів її проживання — до найближчого бару. Удача усміхнулася нам досить швидко, у барі зустріли чудового хлопця Маріо. Після кількох келихів, ми запропонували йому провести чудові вихідні разом. Наш новий знайоми з радістю погодився: з його боку — машина, а з нашого — бензин. Усі були задоволені. Щоб зробити нашу поїздку ще бюджетнішою, ми домовилися переночувати в наметі. Намет ми позичили в нашого іншого знайомого (і не запитуйте якого), а спальні мішки купили за 10 доларів у Воллмарті.
Чудовим субтнім ранком ми виїхали в напрямку Каньйона! Маріо запропонував дорогою подивитися на ще одне диво, цього разу рукотворне — дамбу Гувера, спорудження епохального характеру на кордоні штатів Невада та Арізона.
2Гребля названа на честь Герберта Гувера, 31-го президента США. Будівництво дамби почалося 1931 року й закінчилося 1935-го, на два роки раніше запланованого терміну.
3Ще одна красива споруда — меморіальний міст Майка О’Каллагана — Пета Тіллмана, розташований за півкілометра від дамби, вниз за течією. По мосту проходить траса 93, яка з’єднує штати Монтана, Айдахо, Невада й Арізона. Висота мосту — 270 м, це другий заввишки міст у Штатах.
Ми поцікавились, що це за неординарні люди, якщо на їхню честь назвали такий крутий міст. Історія Майка О’Каллагана нас не дуже зацікавила, виявилось він простий заслужений губернатор штату Невада. А ось Пет Тіллман — колишній популярний гравець в американський футбол зі штату Аризона. Після терактів 11 вересня 2001 року, він тимчасово припинив спортивну кар’єру, відмовився від контракту на $3,5 млн та вступив до лав армії США. 22 квітня 2004 загинув у горах Афганістану від «дружнього вогню». Така історія.
4
Висота — 221 м, довжина — 379 м і ширина — 201 м. На момент завершення будівництва, гребля Гувера була наймасивнішою штучною спорудою на землі. Процес твердіння бетону, з якого вона побудована, триває й досі.
6Дамба не тільки генерує енергію для трьох штатів (Арізона, Каліфорнія, Невада), але й утворює озеро Мід, яке є основним джерелом прісної води для всіх околиць. Останнім часом рівень води у водосховищі став різко спадати, це пов’язують зі зростаючими потребами Лас-Вегаса, чия агломерація стала найшвидкозростаючою у США. Влада намагається розв’язувати проблему усякими способами, з останніх — заборона на полив газонів. Тому красивих зелених газонів у Вегасі вже не побачиш. Зверніть увагу на білу смугу, це старий рівень води.
7
Схожа ситуація з водоймами спостерігається і в Каліфорнії. Тамтешня ж влада вдається до оригінальніших ідей. Наприклад, нещодавно у Лос-Анджелесі скинули у водосховище 96 млн чорних пластикових кульок для захисту води від сонця, сміття та хімікатів.
9Трохи подивилися, пожурилися та й досить. Треба ще встигнути дістатися Каньйону до заходу сонця.
Опори ЛЕП ставлять прямо на схилах:
10Дорога до Каньйонну від Лас-Вегаса займає 4 години. Для українця — це дуже незвичайні пустельні пейзажі.
Цими лініями електроенергія потрапляє до Арізони.
11
Друга зупинка на маршруті — це будинок батька нашого нового знайомого. Виявилося, що живе він у невеликому селі, недалеко від траси. Ми не могли не скористатися такою нагодою подивитися побут пустельних селян.
15Село має назву відомої хімічної сполуки. Хоча між собою ми вирішили, що це такий пустельний аналог Флориди, без океану й пляжів, тому назвали його Хлорида. Що хорошого в американських табличках міст? Ти знаєш чого чекати від кожного містечка. Ніяких несподіванок, усе написано при в’їзді.
16Єдина причина, чому тут живуть люди — тут дешево. Значна частина жителів — це пенсіонери, які порахували, що в місті жити дорого й купили тут землю.
Кадр із фільму:
17
Дім батька нашого знайомого. На тлі місцевих пейзажів будинок має вишуканий вигляд. Відразу й не скажеш, що господар будував його з підручних матеріалів.
19
Майже все в будинку зроблено руками господаря, що створює надзвичайно затишну атмосферу.
Дві вельми важливі речі для життя у пустелі. Вдень потрібен кондиціонер, щоб не померти від спеки, а вночі — пічка, щоб не замерзнути на смерть.
21А ось і господар будинку, показує нам свій льох. Для американців це справжня дивина, але нас то так просто не здивуєш.
22
У цьому будинку починаєш розуміти наскільки «хендмейд» — це прекрасно. Хочеться повернутися додому й обов’язково змайструвати табуретку або якийсь гарний світильник. Загалом, тебе охоплює непереборне бажання щось зробити зі своїми руками.
27Найголовніше те, що для творчості не потрібні великі інвестиції. Досить знайти декілька засохлих деревинок, фрагмент старого ланцюга, трохи фарб, битої цегли й вийде така чудова… а що це? О, інсталяція!
28
Поки ми снідалі, нам розповідалі про нічне життя в пустелі. Нічне життя — це не те що ви подумали, а телевізор і справи по господарству, бо вдень дуже жарко, щоб працювати. До речі, за продуктами їздити потрібно до Вегаса. Тому закуповуються тут одразу на декілька тижнів наперед. Через це нам було не дуже зручно об’їдати людей.
31Але ми як Вінні-Пух і П’ятачок, посиділи трохи, потім ще трішки, а потім і пішов другий прийом їжі.
32
Головна вулиця. Ресторан «Вчора», шкода, що сьогодні був закритий, цікаво було б подивитися, що там подають.
38Для залучення туристів у містечку спробували відтворити атмосферу Дикого Заходу, ну або просто якоїсь старовини, ми не дуже зрозуміли головну задумку. Місцями вийшло симпатично.
39
Але туристів все одно не додалося. Єдиними відвідувачами цих країв залишаються байкери, та й то лише у вихідні дні.
44
До речі, одне з найпопулярніших місць у районі Хлориди — це «весела аптека», де за наявності рецепту ви можете купити ліки проти депресії. Підприємливі американці завбачливо прибудували до аптеки крамничку з хавчиком.
49Їхати вдень пустельними дорогами не просто. Монотонний пейзаж і хороша дорога швидко починають хилити на сон. Тому щогодини нам доводилося міняти водія, протриматися довше було надзвичайно важко.
50Уперше в житті ми зрозуміли важливість такого винаходу як шумова смуга. Її завивання не раз рятувало нам здоров’я.
51Відпочити, підживитися та заправити машину можна в таких придорожніх селах. У цьому вся суть їхнього існування.
52
На перший погляд здається, що ми виклали багато фото з дорогами, але просто влаштуйтеся зручніше, поставте улюблену музику, відпочивайте та насолоджуйтесь :)
54
Нарешті, ми дісталися до Вільямса, останнього населеного пункту перед Каньйоном. Що тут є цікавого? Ні-чо-го. Але тут є готелі та великий універмаг, де ми купили ковбасу, сир та хліб для вечері в пустелі.
56
Ми значно піднялися над рівнем моря, з’явились дерева, за якими ми вже встигли засумувати, та й загалом стало не так спекотно.
62
Ми так захопилися дорогою, що зовсім не помітили переслідування. З’ясувалося, нас просто хотіли сфотографувати для гугл стріт в’ю. Так що шукайте нас на вулицях Вільямса.
68Місцевий рейнджер, розповів нам де краще зустріти світанок, захід сонця і поставити намет. За це ми придбали у нього перепустку в парк.
Отже, до зустрічі в Гранд Каньйоні!
69