Продовжуємо нашу подорож Диким Заходом. Якщо пам’ятаєте, то минулого разу ми прямували до Великого Каньйону й майже доїхали. Залишилася остання перешкода — КПП, за якою починається величезний національний парк з одоіменною назвою. Річка Колорадо природним чином розділяє каньйон на дві частини: північну і південну. Це не просто довідкова інформація, бо кожна частина працює за своїм графіком і в разі чого заїхати з другого боку — справа не із швидких.
Південна частина або крайка (South Rim) — відкрита впродовж усього року, 24 години на добу. Саме через південний в’їзд, до парку потрапляє 90% відвідувачів, тому тут тобі й сувенірні крамниці, і ресторани, і готелі, і вино, і доміно.
Північна частина (North Rim) — приймає гостей лише з 15 травня по 15 жовтня цілодобово, а з 15 жовтня по 1 грудня можна відвідувати парк тільки вдень.
Лайфхак для бюджетного туриста. Пропускні пункти на південній стороні не працюють пізно увечері й удосвіта. Ми ні на що не натякаємо, але напевно якби дізналися про це раніше, то спробували б заощадити 15 доларів на квитку.
1На в’їзді утворився невеликий затор, але справжнім подивом став зустрічний потік транспортних засобів. Ми вже подумали, щось не те з Каньйоном, чи закрили на ремонт, чи річка Колорадо вийшла з берегів. Але з’ясувалося, що тут просто стільки відвідувачів.
Щорічно парк відвідує понад 4 млн туристів, а це близько 10 тис щодня. Хоча цифра й видається значною, розміри каньйону ще солідніші й знайти тихе місце для споглядання — не важко.
Основний приплив туристів забезпечує Лас-Вегас. Здебільшого це такі самі стомлені непостійністю Фортуни люди, як і ми. Тутешні пейзажі прекрасно загоюють душевні рани від втрати декількох сотень доларів на рулетці.
2
Таблички намагаються донести якусь корисну інформацію, але кого це цікавить, коли навколо така краса.
5Висота над рівнем моря близько 2500 метрів і здається, підстрибнувши як Майкл Джордан, то можна рукою торкнутися хмар.
6
Для найчутливіших побудували спеціальні кімнати, де вони можуть «заспокоїтися» і поділитися емоціями.
10
Стоїш, дивишся і думаєш, що каньйон не просто Великий, він Величезний, Неосяжний, Грандіозний, Запаморочливий. Загалом, стоїш і вправляєшся в епітетах, пов’язаних з розмірами. Нудні факти кажуть, що довжина каньйону становить 446 км, ширина — від 6 до 29 км, а глибина — до 1800 м. Погодьтеся, що наша система одиниць описує каньйон барвистіше, ніж бездуховна й раціональна система СІ.
12Ось такий вигляд має каньйон з космосу. Дуже добре видно, яку титанічну роботу виконала річка Колорадо та її притоки за кілька мільйонів років. Каньйон і зараз росте через процеси ерозії. Ми на південній стороні парку, через річку розташована північна частина. Зважаючи на свою віддаленність і незручність під’їзду, вона обділена увагою туристів. Хоча для інтровертиків і мізантропчиків — це може бути суттєвою перевагою. Зі зручностями там гірше, але із середини травня по середину жовтня — не пропадеш.
Тим паче, що шосе 89А, яке веде до північної крайки, проходить крізь безліч цікавих місць, переважно виноробних господарств. Можливо, тому через північний в’їзд парк відвідує лише 10% туристів, інші просто не доїжджають.
tripadvisor.com.
На Заході, на землях індіанців Хуалапай розташований найзнаменитіший оглядовий майданчик — Скайуолк. Це така прозора скляна підкова, встановлена над прірвою. Багато хто помилково думає, що це досі територія парку, але за відвідування майданчика доведеться заплатити вождю Цинічному Ховрахові ще 70 доларів.
13
А хтось подивився статистику й воліє триматися на безпечнішій відстані. Активне відвідання каньйону туристами почалося ще на початку 20-го століття і відтоді тут загинуло 685 осіб. Рейнджери каньйону встановили, що головним фактором ризику є молодість і чоловіча стать.
15
День у каньйоні — це постійна зміна кольорів і відтінків. І вечір за декілька годин до заходу — найідеальніший час для фото-шедеврів.
17Головна пам’ятка парку — це панорамні види, що дійсно вражають. Можливо, любителям динамічної зміни атмосфери тут буде трохи нудно, бо доведеться набратися витримки, щоб побачити каньйон за різного освітлення.
18
Схилами каньйону спускаються туристичні стежки, вони називаються «трейл» (trail). Найчастіше це шлях на дно… на дно каньйону, до річки Колорадо.
20
Табличка пропонує пофантазувати й заглянути в минуле. Чомусь воно завжди так, якщо щось безплатно, то обов’язково треба щось фантазувати.
26На цьому плакаті копірайтери стали помітно скромніші й тепер ми проходимо вже крізь мільйони, а не мільярди років, хоча інсталяції ідентичні. Взагалі ж, за офіційною версією, історія каньйону почалася 65 млн років тому. Очевидці кажуть, що тоді плато Колорадо піднялося, внаслідок чого змінився кут нахилу течії річки Колорадо й вона почала активно руйнувати породу, яка лежала на її шляху. Найперше, річка розмила верхні вапняки, а потім взялася за глибші породи — стародавні пісковики і сланці. Весь бутерброд, власне, і показано на цьому монументі.
27
Погода дуже швидко змінюється, наближається шторм. А з ним змінюються і кольори каньйону, він набуває ніжних фіолетовіх відтінків.
33
Невеличка порада для фотографів-початківців. Щоб зробити ефектне фото в каньйоні, потрібно сфотографувати на його тлі якусь невелику деталь, або невеличку людину, як на цій світлині.
35
На сьогодні достатньо фотографій каньйону. Незабаром має стемніти, а ми ще не знайшли місце для ночівлі — це раз, і завтра треба встати до світанку, бо якщо його пропустити, то день буде зіпсовано — це два.
46Звичайно, можна зупинитися в готелі або кемпінгу на території парку, але зазвичай місця там бронюють за декілька тижнів до поїздки. Та й не хотілося підводити сир і ковбасу, які ми купили в Вільямсі. Тому ми від’їхали кілометрів 10 і знайшли чудове місце, жодного кущика й травинки в радіусі 300 метрів — повністю вогнебезпечно.
47
Здавалося б романтика. Зоряне небо, тріскання багаття і задушевні розмови до ранку. Може в продуманих людей все так і є. Ми виявилися не такими.
Твій вигляд, коли ти купив спальник для температури +20, а в пустелі вона опускається до 0 і нижче.
51Хоч би як там було, ніч ми пережили. Рейнджер порадив нам місце, де найкраще зустрічати світанок і вранці ми вирушили туди.
Інтрігує.
52Вранці в каньйоні прохолодно, але дуже красиво. Всі туристи виповзають зі своїх сховищ і намагаються зробити якнайбільше світлин за маленький проміжок часу. Ми теж приготувалися.
53
Ну а поки у нас є ще декілька хвилин, щоб озирнутися. На другий день ми стали сміливішими й почали підходити ближче до обриву. Так осміліли, що майже сфотографували річку Колорадо.
55
До речі, можливо ви ще не звернули увагу на обрій, він немов нарисонавий під лінійку. Це залишки плаского плато Колорадо, яке прорізала однойменна річка, утворивши Великий Каньон.
57
Залишився тільки один момент, треба розвідати заповітний спуск до річки каньйону. Для наступного разу.
65Варіантів декілька. Можна прогулятися пішки стежками, перейти по мосту через річку й піднятися протилежним схилом. Але це маршрут на весь день і зазвичай у нього закладають ночівлю біля річки Колорадо.
Також від південної частини парку до північної можна доїхати автомобілем. Це швидше ніж пішки, але все одно, години три-чотири доведеться витратити. Шлях пролягає 64-ою, 89-ою та 67-ою трасами. Перетнути річку Колорадо автомобілем можна в єдиному місці, по мосту Навахо (Navajo Bridge).
Одна зі стежок, що веде на дно каньйону.
66
