Хоча ми особисто є людьми хрещеними, але до релігії загалом ставимося без надмірного фанатизму, тому під час поїздок не прагнемо відвідати якомога більше храмів чи інших релігійних споруд. Але так склалося, що монастирі здавна є безкоштовними притулками для подорожніх. Саме цією їхньою властивістю ми й скористалися, затримавшись у одному з буддійських монастирів на декілька днів. Тому сьогоднішня наша розповідь — про побут одного буддійського монастиря. Хлопці, якщо ви нас зараз читаєте, спасибі вам велике!
Шрі-Ланка — острів невеликий за своїми розмірами, але на його скромних просторах змогли ужитися всі найпопулярніші світові релігії: християнство, буддизм, індуїзм, іслам та інші 0,9%. Ланкійці — люди дуже релігійні, 99% населення країни вважають, що релігія становить найважливішу частину в їхньому повсякденному житті. За цим показником Шри-Ланка займає почесне 6-е місце у списку найрелігійніших країн світу.
Переважна кількість населення (76%) сповідує тхераваду (учення старійшин) — найстарішу й найбільш ортодоксальну школу буддизму. У розпорядженні буддистів сьогодні знаходиться 6 тис. монастирів і храмів, а також близько 20 тис. членів чернечої громади — Санґхи. Усередині самої тхеравади виділяються ще три течії: Сіам-нікая, Амарапура-нікая, Раману-нікая. У природу відмінностей між ними ми не вникали, але їхні назви, в раптовому пориві до ерудиції, вирішили все ж записати.
Постійне й методичне поліпшення карми забирає у ченців надто багато зусиль і часу, тому матеріальне забезпечення їхнього побуту, здебільшого, лягає на плечі людей непросвічених. Буває навіть так, що їжу їм приносять різні сім’ї за розкладом. Але в невеликих селищах монахам усе ж доводиться піклуватися про себе самостійно.
Монастир, у якому ми зупинилися на постій, належав до розряду невеликих. А отже, мешканців у ньому було небагато — один головний монах (loku hamuduruwo) та кілька маленьких падаванів (samanera). Зараз головним джерелом молодих ченців є бідні сім’ї, які не можуть дозволити собі утримання дитини. Але кілька століть тому, коли фінансове питання не стояло таким ребром, сім’ї могли дозволити собі більшу кількість дітей і тоді одного з них обов’язково віддавали до монастиря. Зараз це — вимушена міра.
Після нашої появи у монастирі розпочалося прибирання.
У монастирі панують порядок і дисципліна (мало не в єдиному місці на Шрі-Ланці). Усі обов’язки ретельно розподілені й кожен послушник виконує конкретну функцію:
У монастирях нерідко застосовується аутсорсинг і частину роботи ченців з ведення господарства беруть на себе прості люди, які теж живуть у цій обителі.
Подивившись на процес творення кулінарних шедеврів з використанням газону, ми подалися на вивчення території монастиря:
І його мешканці — поштові голуби. З їхньою допомогою монахи підтримують зв’язок з навколишнім світом і можуть передавати до 3.76 КБ інформації за один раз. Хоча кількість інформації може змінюватися залежно від розміру пакета, прив’язаного до голуба, і алгоритму шифрування. Максимальна відстань передачі становить близько 1100 км. Після цього якість сигналу починає різко погіршуватися і з’являється необхідність в установленні додаткової вишки з голубами.
Після ситного обіду ми вирішили ознайомитися з іншими буддійськими святинями. Поблизу виявився храм Shailathararamaya, він знаходиться недалеко від Ambalangoda.
Тут відпочиває найбільший в Азії сплячий Будда. На Шрі-Ланці мертвих зображують з розплюченими очима. Але про Будду, як у нас про Цоя, не прийнято говорити, що він мертвий. Для Будди існує спеціальний термін pirinirwana або сплячий.
А ось ця інсталяція, на нашу думку, зображує одну з навал тамілів із Південної Індії та доблесну оборону Цейлону одним із його правителів. В одному кінці кімнати знаходиться тамільський цар зі своєю армією:
Список людей, які пожертвували гроші на ремонт храму, ненав’язливо мотивує інших парафіян. І, водночас, констатує, що процес пожертвування та розподілу грошей відкритий і прозорий. Пожертв для відновлення храму не вистачає, тому реконструкція просувається дуже повільно.
Молоді монахи дуже відкриті й з ними можна поговорити на усякі цікаві теми, єдина проблема — це місцями нездоланний мовний бар’єр.
Протягом наступних днів ми відвідали ще декілька храмів і трохи ближче познайомилися з життям простих ченців.
Маленькі монахи відвідують спеціальні школи під назвою piriwena. Такі навчальні заклади зазвичай знаходяться при великих монастирях, від звичайних шкіл відрізняються особливою увагою і глибшим вивченням буддизму, а також усього, що з ним пов’язане.
Насамкінець незайвим буде згадати й про практичну сторону туризму. Звичайна людина може попроситися і розраховувати на ночівлю майже у будь-якому буддійському монастирі. Але це не стосується дівчат — до жіночої статі тут ставлення неоднозначне, навіть до туристок. Також не варто розраховувати на розкішні умови і сервіс. Більшість монастирів живуть бідно, а ченці — хоч і в чистоті, але без надмірностей. Платити нічого не потрібно, хоча вам обов’язково натякнуть, що непогано було б зробити невеличкий внесок на благо розвитку інфраструктури. Якщо вам випаде можливість оселитися у якомусь монастирі — обов’язково скористайтеся цією можливістю, не будьте занудами. Про всяк випадок ще знайте — що далі монастир знаходиться від активних туристичних маршрутів, то релігійніші монахи. Вони менше зіпсовані капіталістичним прогресом і більше зайняті вивченням системи цінностей, яку свого часу приніс на землю Ґаутама Будда.