Побувати на Цейлоні й на власні очі не побачити чайні плантації було б зовсім неправильно. Тому одного прекрасного дня ми вирушили в гори. Десь на половині шляху, гірські серпантини втомили нашу машину й вона безсовісно зламалася. Перед нами замаячили малоприємні перспективи пішохідного спуску донизу і пошуку ремонтників. Однак, спускатися не довелося — чарівним чином у 300 метрах від нас виявилася СТО. Уявіть собі — в горах — і СТО.
Маленький сімейний ґешефт. Працює батько із сином. Судячи з кількості техніки, місце в горах обрано досить вдало:
Ціни на послуги нас порадували — весь ремонт зайняв 2-3 години й за це ми заплатили близько 5 доларів. Тому на Шрі-Ланці головне — назбирати грошей на транспорт, а з обслуговуванням проблем не буде.
Ще до поломки, дорогою в Канді, ми зупинилися посеред якогось поля, яке виявилося непростим, а зарезервованим під археологічні розкопки. Кажуть тут найчервоніша земля в Азії.
Табличка попереджає: затятих крадіїв і людей, які не поважають старовину, очікує покарання бідністю і в’язницею:
Одна заповзятлива бабуся, не дуже обтяжуючи себе канонами сучасного маркетингу, вже понад 30 років торгує тут своїм секретним напоєм:
Інгредієнтів усього три — цукор (приблизно 50% напою), вода (відсотків 45) і третю таємничу складову бабуся відмовилася розкривати:
Безліч річок і гір на Шрі-Ланці сприяють утворенню водоспадів, їх на острові — більш ніж сто. Але найзнаменитішим є каскад водоспадів дорогою з Нувара Елія до Канді: