Ми приїхали в Гданськ удосвіта і на вулиці стояв густий туман. Трохи походили містом, але туман все ніяк не розсіювався, а фотографії вперто не виходили. Тому доведеться показувати те, що є.
Гданськ — морська столиця Польщі й один з найбільших портів на Балтійському морі. Разом із Гдинею і Сопотом вони утворюють агломерацію Труймясто. Тутешня архітектура не дуже відрізняється від того, що ми вже бачили у Вроцлаві та Познані. Хіба що площа Ринок називається Довгий ринок.
Зелені ворота. Зараз вони не зелені, але колись були, тому й отримали таку назву. У Гданську ще є Золоті ворота, Високі ворота, Злодійські ворота (разом вони формують Королівський тракт) і Ворота-кран (Журавель). Всі ворота можна записати до визначних пам’яток міста, а Журавель так взагалі до символів.
В одному з приміщень Зелених воріт знаходиться офіс Леха Валенси, засновника «Солідарності», першої в Східній Європі незалежної профспілки. Він ще відомий як людина, що перемогла комунізм, нехай лише в Польщі, але теж непогано.
Майже половину днів у році в Гданську випадають якісь опади. Тому взимку навіть при плюсовій температурі лежить сніг.
Однією з причин чому ми приїхали в Гданськ було море, ми дуже хотіли побачити Балтику. Формально ми виконали мету, але внутрішній перфекціоніст продовжував скиглити «Це не Балтика, це Гданська затока, ти не бачив справжню Балтику». І тоді ми вирішили провести фаталіті — поїхати туди, де зустрічаються стихії, де затока стає справжнім морем. Ми прямуємо на Гельмову косу, точніше на справжнісінький її край, в містечко під назвою Гель.
Влітку туди можна дістатіся на паромі, а взимку поїздом. Вартість проїзду становить 20 злотих, і потрібно робити пересадку в Гдині. Докладніше тут http://www.e-podroznik.pl/.
Ось такий вигляд має залізнична станція містечка Гель. Не вистачає лише радісногою напису «Welcome to …» перед назвою.
Головна вулиця на пекло не схожа. Напевно влітку тут немає проступу від грішників туристів. Чого це ми все заладили про пекло? Ну, просто з англійської hell — пекло, нам чогось видалося це дуже веселим, тому ми подумали, що тоді hel — майже пекло, позаяк однієї l не вистачає.
Хоча, дійсно, за однією з версій, назва міста походить від імені норвезької богині Гель – дочки Локі та Анґрбоди, богині підземного світу Гельгейм (це холодне, темне та туманне місце, куди потрапляють всі загиблі, окрім героїв). Воно ніби само собою зрозуміло, але все одно дивна назва для міста.
Вода… Майже Балтійське море, це Гданська затока. У ясний день на горизонті бованіє Гдиня і Гданськ.
Саме містечко доволі гарне, відчувається курортне спрямування, багато крамничок і кафе. Взимку, за відсутності туристів, тут зовсім недорого. Рекомендуємо спробуваті щось із рибних страв, місцеві кухарі в цьому розбираються. А розмір польских порцій не залишить вас байдужим.
Якщо вже приїхали, то обов’язково відвідайте розплідник балтійськіх тюленів Fokarium (http://www.fokarium.pl/). Запасіться монетами по 5 злотих (саме стільки коштує вхід), тому що в розпліднику немає кас, а монетки потрібно для турнікетів на вході. Якщо монеток немає, то їх можна спробувати виміняти на місці в спеціальному автоматі.
Все що ви викинули в море — потрапляє у шлунок до рибок, а рибки у ваш шлунок, ось такий колообіг.
До речі, заборонено кидати їжу та інші речі в басейн з тюленями. Кажуть, що один тюлень помер коли з’їв понад 600 монеток, кинутих туристами на пам’ять.
Ну як не кинути щось такому симпатязі?
Час годування. Для туриста — це найцікавіша подія в розпорядку тюленячого дня, тому стежте за розкладом, зазвичай лише дві годівлі на день. Пропустите і 5 злотих — на вітер.
За кожним тюленем закріплена табличка-символ. Щоб отримати їжу тюлень повинен зайняти місце саме перед своєю табличкою.