За велінням долі, але не без допомоги 90 доларів, ми опинилися в Китаї. Саме в тому Китаї, де все мейд. Але сьогодні мова піде не про виробництво улюблених брендів, а про високоморальне. Сьогодні ми розповімо про виховання китайської молоді, а точніше про період під назвою «Школа». Що, наспамперед, потрібно знати про китайську систему освіти? Це найбільша освітня система у світі. У Китаї взагалі багато всього найбільшого / найдовшого / найдорожчого / найглибшого у світі, до того ж здебільшого все це — творіння самих же китайців. Не скажемо, що так вони намагаються сублімувати якісь вади, але факт залишається фактом.
Щороку китайські школи випускають у доросле життя 10 млн учнів. На освітні потреби виділяється 4% ВВП, щоб красивіше пояснити цю цифру уявіть, що 4% китайського ВВП — це два ВВП України. Два ВВП України — це 4% ВВП Китаю.
А почалося все з того, що 1986 року, коли китайці ще не були такими заможними, керівництво прийняло низку законів, які гарантували середню освіту (6 років початкової і 3 роки середньої школи) кожному охочому, у кого є свідоцтво про народження. Здавалося б, що така державна ініціатива означає безкоштовність освіти, але дефакто повністю безоплатною вона так і не стала. Східна модель монетизації відрізняється від звичної нам слов’янської, на штори і на ремонт класу тут не здають. Натомість є абонплата за семестр, у невеликих містечках — це близько 500 юанів ($83). І лише 2006 року безплатна освіта дійшла до китайського села, але все одно ще потрібно платити за шкільну форму, підручники та їжу. У місті безплатна освіта з’явилася 2008 року.
Повертаючись до теми зі свідоцтвом про народження. У зв’язку з перенаселенням, китайським сім’ям дозволено заводити лише одну безплатну дитину, за наступних потрібно доплачувати, і досить не мало. У великих містах ця сума починається від 15 тис. доларів. Якщо не заплатити, свідоцтво про народження не видадуть і до школи вже не приймуть.
Навчальні заклади поділяються на початкові (primary) з 1 по 6 роки навчання, наступні 3 роки навчання — середня (middle) школа (school), останні 3 роки — вища (high) школа.
Купуємо за 7 доларів веломопед і їдемо на екскурсію китайськими школами:
Перша зупинка — початкова школа Anqing Wanhe Farm Center Primary School у маленькому містечку Anqing, щось на подобу нашого смт у китайських масштабах. В’їжджаємо у двір навчального закладу:
Спортивний майданчик не відрізняється різноманітністю спортивного приладдя і більше походить на військовий плац. Відразу за ним починаються безкраї поля китайського села:
Шкільні заняття починаються о 8 годині й тривають 45 хвилин. Після першої академічної години учні всіх китайських шкіл виходять на двір на всекитайськую ранкову зарядку. Винятком можуть бути тільки дні, коли випадає місячна норма опадів або землетрус.
Перша перерва найдовша — 15 хвилин. Після неї всі прямують назад в аудиторії, що ж, підемо й ми.
Веселий 5-Щ.
У класі, зазвичай, висить дві дошки. Кажуть, що одна для дітей, а друга — для учительських каракуль.
Учні можуть взяти книгу з бібліотеки додому, але оскільки вдома є заняття поцікавіші, то читають на місці, у веселій компанії.
Що ж до вчителів. Тут все за комуністичними канонами. Учительський склад формується за допомогою старого доброго державного розподілу випускників. Майбутні вчителі повинні скласти іспити, за результатами яких і вірішується їхня подальша доля. Чи працювати на добру заробітню платню у великому місті, чи піднімати сільску освіту на веломопеді. Це не демократично, але практично. Тому, навіть у сільській школі можуть працювати професійні та кваліфіковані вчителі.
Вчительська:
Директор самостійно не вирішує, яких вчителів брати на роботу, а яких ні. Якщо вчитель погано виконує свої обов’язки, все що може зробити директор — це написати скаргу в районний відділ освіти, мовляв: «Так і так, товариш Лі несумлінно виконує свої обов’язки, чим паплюжить високе звання вчителя і члена КПК». Після цього бідолаху проатестують і, можливо, звільнять.
Але й без цього китайські вчителі щороку складають професійні тести, таким чином держава відфільтровує тих, хто втратив навички або інтерес до викладання. Кожні 3 роки вчителя можуть підвищити на посаді. Держава може перевести вчителя в іншу школу, навіть в інший населенний пункт, але дуже зрідка в іншу провінцію. Середній місячний заробіток вчителя в невеликому місті — 2000 юанів (приблизно 320 долларів). Платня невелика, тому вчителі з радістю приймають подарунки від батьків. У великих містах заробіток учителя вже може становити 20 тис. юанів (3 тис. долларів). Це вже немало, але з подарунками — ще приємніше.
Наступна вчительська:
На цьому екскурсія початковою школою для нас закінчилася. Ніяких афтепаті, неформальних застіль або інших розваг нам не запропонували. Напевно, тому що школа початкова, поїдемо в середню. Наступна точка — Wanhe middle school, у тому ж смт. Тут навчається усього 500 учнів, і не в одному класі, як ви могли подумати, а сумарно.
Так, у китайських школах є гуртожитки, окремо для хлопчиків (ліворуч) і дівчаток (праворуч). Їх будують для дітей із сусідніх сіл, щоб вони не витрачали багато часу на дорогу. А у вихідні можна з’їздити до рідного села й допомогти батькам по господарству.
Проживання в гуртожитку — платне. Річна абонплата коштує близько 1000 юанів (150 долларів). У великих містах — 2000-3000 юанів, все залежить від кількості охочих.
Обдаровані учні можуть жити в гуртожитках безплатно. Ступінь обдарованості визначається школою. Часто великі/міські школи переманюють талантів із села. Метою такої агресивної трансферної політики є отримання додаткових грантів та фінансування. Що більше в школі розумних учнів, то більше з них зможе вступити до інституту. А отже, така школа потрапляє в розряд успішних і підтримується державою на рівні з іншими (комунізм же), але трішки краще. Тому буває, що на одного обдарованого піонера можуть «полювати» відразу декілька шкіл.
Гроші на будівництво нашої школи дав гонконгській мільярдер Шоу (逸夫), він взагалі виявився нежадібнім дядьком і побудував ще багато шкіл по всьому Китаю.
Ще один маленький корпус побудованій нещодавно. Отже, усього: 3 корпуси на 500 учнів.
Типовий обід у китайській школі. Зверніть увагу на металеві палички. Річ у тім, що китайський ліс вже насилу забезпечує 1,5 мільярдне населення традиційними одноразовими паличками, щороку їх викидається близько 80 мільярдів пар. Тому в державних установах та місцях громадського харчування переходять на металеві палички. Так диви скоро і до виделок з ложками доберуться.
Якщо директора прислали з іншого міста, то йому видадуть будинок, де він житиме, поки не вирішить купити собі інший або поки не пришлють нового директора.
Спілкування відбувається у конструктивній і дружній атмосфері. Чудове фото на передовицю шкільної стінгазети з підписом «Китай та Україна — дружбі міцніти!».
Цікава деталь — це пляшечки з чаєм, такі є у кожного вчителя. Вони з ними майже не розлучаються, можливо, за це виписують якусь догану.
Також під час розмови вдалося з’ясувати, що в школі працює 70 учителів, із них всього лише 2 вчительки. Чи то китаянки не вважають професію вчителя престижною, чи то вона навпаки дуже престижна і шовіністичні чоловіки не допускають до неї сильних і незалежних жінок — з’ясувати не вдалося. Але нам сказали, що останнім часом вчителів-жінок стає дедалі більше.
Природним продовженням бесіди стала пропозиція розповісти учням про Україну, про наші подорожі і взагалі про те, як ми до такого докотилися. Ми з радістю погодилися розповісти про нашу Батьківщину. Певна річ, трохи нафантазували, нехай знають всіх наших астронавтів!
Аудиторія була досить зріла — 9 клас, тому ми спочатку чітко обговорили всі тези, щоб потім не було розбіжностей.
Представник учителів. У Китаї досі модно носити сандалі зі шкарпетками, жінки після 35 просто в захваті.
Оскількі наш рівень англійської не давав нам змоги вільно оперувати красивими термінами, особливо економічними, ми попросили допомогу в нашого китайського товариша.
Директор зрозумів, що втрачає популярність і запросив нас зіграти в настільний теніс, майже національний вид спорту:
Облік робочого часу ведеться за відбитками пальця, прийшов — відзначився, пішов — відзначився. Пішов і не відзначився — попрацював понаднормово.
Про їжу ще буде окрема публікація, але ось за таким круглим столом зазвичай збираються великі й дружні китайські компанії:
І насамкінець, розповімо про форму китайських учнів. Зазвичай це спортивні костюми. Китайці вирішилі, що зручність і практичність важливіші за стиль: