Індія. Керала. Шкільний день, рисові поля

Ми вирішили завершити наші сухопутні митарства гірськими масивами Керали й вирішили змінити обстановку на водянистішу. Тому вранці, зібравши речі, ми вирушили в напрямку Алапі, вона ж Алаппужа, вона ж Аллеппей — індійська версія Венеції.

1

Дорогою нам траплялися ті самі гірські пейзажі:

2

І прояви безпосередньої індійської фотогенічності:

3

Але з фотографіями зловживати не варт, адже якщо ви й ваш фотоапарат потраплять у поле зору індійського підлітка, з навколишніх околиць до вас почнуть підтягуватися всі індійці молодше 18 років:

5

Створюється враження, що інформація передається телепатичним шляхом:

6

У цей час в індійських школах проходить щорічний шкільний день (Annual day), який знаменує початок нового навчального семестру. Прекрасний день, який поєднує у собі сміх, сльози горя, важку працю і стає точкою відліку до найочікуванішого дня у році — кінця навчального року. Ми просто не могли лишитися осторонь такої важливої події в житті молодих індійців, тому вирішили привітати школярів особисто.

7

Після дещо хаотичної лінійки та підняття державного прапора всі перебираються всередину:

8

До речі, це вся будівля школи. У навчальний час вона поділяється на класи за допомогою штор, завісок і ширм. Праворуч на стіні можна побачити дошку:

9

Подібні заходи, як заведено, супроводжуються пишномовними промовами про важливість освіти й неважливість людей без освіти:

10

Після виступу наймудрішого учителя слово було надано почесним гостям свята, себто нам. Ми шанобливою і довгою промовою підтвердили слова попереднього оратора.

11

Після завершення урочистої частини ми вирушили на заплановану фотосесію. Старші дівчатка виявилися дуже сором’язливими або, можливо, заміжніми, а от молодші перед камерою позували із задоволенням.

12

На жаль, у нас було обмаль часу й ми не мали змоги залишитися на подальше святкування, тому, сердечно попрощавшись зі школярами, вирушили далі.

13

На виході з будівлі ми помітили цікавий документ — список членів комітету з управління школою. Але значно цікавіше списку комісарів була ця малопримітна рекламка праворуч — зазначена організація забезпечує школярів усієї Індії безкоштовною їжею:

15

Непомітно підійшов час обіду і ми вирішили підживитися у будинку нашого індійського друга:

16

З даху будинку можна побачити чудовий краєвид:

17

Після легкого обіду ми продовжили свій шлях. Дорогою в поле зору потрапляють індійські білборди, які, за сучасними тутешніми індійськими традиціями, прийнято розвішувати на деревах:

18

Мавпи, які живуть між білбордами на цих же деревах:

19

Водоспади:

20

Мости:

21

І, звичайно ж, вартові правопорядку:

22

Перший патруль вияввив до нас байдужість, а ось на другому посту нас все ж зупинили. З’ясувалося, що наш водій не встиг переоформити якісь документи, тому довелося постояти в черзі на отримання квитанції для оплати штрафу. Трохи незвичне відчуття, адже в наших ДАІшників індивідуальніший і гнучкіший підхід до «клієнтів».

Індійські інспектори працюють за наступною схемою: відразу кілька офіцерів голими руками зупиняють машини, далі йде перевірка документів і, якщо виявлено порушення, винуватець стає в чергу за штрафом. Найпоширенішим порушенням — їзда на мотоциклі без шолому. Штрафи за швидкісний режим не передбачені, як нам пояснили — на індійських автобанах «no speed limit». У індійських водіїв є свій етикет, так само, як і у нас, вони попереджають один одного про наявність постів, блимаючи фарами. Корупційні схеми тут також дуже схожі з нашими — якщо ви не бажаєте обтяжувати себе походами до суду й платити штраф, то чуйний індійський поліцейський запропонує звільнити вас від цієї витрати часу за невеликий бакшиш, який зазвичай становить половину вартості штрафу.

23

Дочекавшись своєї черги й отримавши заповітну квитанцію, ми далі продовжили наш шлях гірськими серпантинами.

По дорозі ми заїхали до брата нашого індійського знайомого:

24

Виявилося, що цей приємний індійський чолов’яга володіє пристойних розмірів бібліотекою, у якій є чимало й російської літератури. Він розповів, що прочитав усього Пушкіна, Лермонтова, Достоєвського, але, зрозуміло, в англомовному варіанті. Тепер він мріє вивчити російську мову й прочитати твори в оригіналі.

Всі рослини і дерева в саду скрупульозно підписані, просто так, для себе:

25

Після знайомства з рештою представників сімейства:

26

Ми вирушили на базар за продуктами:

28

У Кералі величезний вибір свіжої риби:

29

Вона продається в живому, неживому й розчленованому вигляді:

30

А ці жести означають запрошення підійти:

31

Тут пропонується багатий вибір овочів:

33

Накупивши повні сумки продуктів, ми вирушили до нашої індійської господині, яка повинна була перетворити нашу поклажу в чудову вечерю.

До речі, якщо ви вечеряєте в гостях, то найімовірніше вам доведеться сидіти за столом наодинці, тому що в Індії не прийнято їсти спільно з гостями. Можна, звісно, спробувати умовити гостинних господарів розділити трапезу з вами, але це вдається далеко не завжди.

Поки готувалася вечеря, ми трохи оглянули околиці.

34

Численні канали є концентратом різноманітних проявів місцевого життя. Тут купаються буйволи:

35

Миються після важкого робочого дня:

36

Ходять на човнах:

37

Ловлять рибу на незвичайні снасті:

38

Або просто милуються прекрасними краєвидами:

39

Але основне призначення каналів — це наповнення водою рисових полів:

40

Рисове поле — це фактично те болото, яке створюється на затоплюваних водою ділянках. Далі в це болото встромляється рисова розсада, яку індійські селяни дбайливо удобрюють і прополюють.

41

Крім рисових полів, у нашому невеличкому селищі знайшлося ще одне цікаве місце. Один підприємливий індієць перетворив свою ферму в справжній туристичний парк, якому б позаздрили немало наших ЦПКіВ. Проїжджаючи, туристи нечасто відмовляють собі в задоволенні відвідати це місце, щоб спокійно посидіти в затишних кафе, які розташувалися серед ананасових полів:

44

Черговий день нашої подорожі завершився. Налюбувавшись заходом, ми відправилися на вечерю.

У наступному випуску читайте про подорож індійською Венецією і знаменитими каналами Керали.

45