Дослідивши Бангкок, ми зібралися їхати далі та перед нами постав нелегкий вибір — куротний південь чи культурний північ? Зрештою перемогла культура, і наступним місцем призначення обрано місто Чіангмай! Туди ми вирішили їхати поїздом, а назад — як пощастить. Поїзд відправлявся із центрального вокзалу Хуалампонг, де ми й планували купити квитки. Деякі засекречені співробітники турцентрів запевняли, що в них ціни вдвічі нижчі, але опитування місцевих жителів спростувало цю інформацію. Ще раз нам спробували продати квитки «зі знижкою» вже біля входу в залізничний вокзал. Не зрозуміло, на кого це розраховано, коли вже видно напис «Каса».
Ми не помітили в тайців великої любові до читання, але поїзди — особливе місце, де навіть останній сноб ні-ні та й порозгадує якийсь кроссворд, особливо коли їхати 12 годин:
Тайські поїзди поділяють вагони на 4 класи. 3-й клас — це тіснота й образа. Далеко на такій електричці не заїдеш, а от для коротких поїздок — те що треба:
2-й сидячий клас, з вентилятором (бувають і з кондиціонерами). Хороший варіант для переїздів вдень, бо вночі буде важко виспатися, та й застудитися можна:
2-й лежачий клас, по-нашому — плацкарт. Оптимальний варіант за співвідношенням дальність/ціна/комфорт. Його ми й вибрали, дорога ж довга, 700 км, тому нормальний сон не завадить.
У тайських поїздах є ще 1-й клас, якщо проводити аналогію з нашими поїздами, то це СВ, двомісне купе з раковиною. За ціною можна порівняти з бюджетним авіаперельотом.
Умивальники знаходяться біля туалетів — зручно, щоб не турбувати людину за дверима настриливим смиканням ручки.
Куди ж без вагона-ресторану. До речі, їжу можна замовити й у провідника, якщо лінь далеко йти чи ви не одягнені для подібного заходу:
На кожному столі стоїть букет із двох троянд. Ні, котлетами ніхто не отруївся, просто в Південно-Східній Азії все з точністю до навпаки, парна кількість — на щастя, а непарна — наговір на смерть:
Графік ми так і не наздогнали, зате пригод більше не було. На вокзалі Чіангмая на нас у прямому значенні накинулись таксисти… і майже безкоштовно довезли до недорогого готелю. А пізніше з’ясувалося, що готель розраховує продати вам тури, з яких і відбиває видатки на транспортування з вокзалу, світло, газ і ще щось. Чудова, до речі, задумка. Тому наступна стаття буде з культурної столиці Таїланду!