Сьогодні, як і обіцяли, розповімо, як заробити $1,000,000 за рік і при цьому не гнути горба на дядю. Мова піде не про форекс або торгівлю самогоном на фестивалі бардів, розповідь наша буде про стартаперів. Це така секта людей, які ходять у футболках з назвами невідомих сайтів/сервісів і розповідають пітчать свої геніальні ідеї поки ви їдете в ліфті. Як і в кожної секти, у стартаперів є свої гуру й вчення, згідно з яким найвищий ступінь просвітлення — це вихід на IPO. Але перед цим стартаперам потрібно пройти сім кіл фінансування, побудувати офіс у Силіконовій Долині й купити трикімнатний будинок за 1,5 млн доларів у Пало-Альто. Тоді можна сміливо говорити, що ти досяг мокші.
Є багато способів стати стартапером, але ми розповімо про класичний, він найкраще вписується у концепцію американської мрії. Все починається в коледжі (найчастіше хорошому), коли молоді люди ще амбітні та сповнені надій. Вони не хочуть присвячувати своє життя монотонній офісній роботі й служінню бездушним корпораціям. Часто до цього додається романтичне бажання створити щось корисне для суспільства. І тоді вихід лише один — створити власний бізнес, щоб інші люди присвячували життя роботі на тебе.
Справа залишається за малим — потрібно вибрати ідею бізнесу. Певна річ, це непросто, а для творчих особистостей це може перетворитись на справжні тортури, адже іноді надлишок ідей навіть гірше за їх відсутність. Коли з усіх своїх «дітей» потрібно вибрати найулюбленішого, з’являється ступор і починаються справжні страждання. «Я ж люблю кожного, цей гарно співає, а цей швидко бігає, вони ж усі різні й прекрасні по-своєму». У підсумку, легше піти працювати мерчандайзером у супермаркет, від перестановки кетчупів зарплатня не змінюється. У цьому плані заздриш людині з однією дебільною «дитиною», яка, може, і не дуже розумна, але єдина, і з нею працюватимуть цілодобово, інакше вона не буде повноцінним громадянином. Сподіваємось, ви зрозуміли основну ідею цієї метафори, стартапер-початківець повинен обрати одну ідею і присвятити всього себе її розробці, не відволікаючись на ситніші теми.
До речі, про дебільність. Є ще одна категорія стартаперів, які фанатично зациклені на одній єдиній ідеї й свято вірять у те, що вона змінить світ. Тому вони бояться розповідати про неї, навіть людям, які виведуть задум на новий рівень. Такий страх перед «крадіжкою» цілком необґрунтований. Підприємці-початківці просто не усвідомлюють, що ідея сама собою нічого не варта. На це є дві причини. Перша — будь-яку ідею легко скопіювати. Після запуску проекта, найімовірніше, уже через місяць-другий з’являться аналоги. Тому значно важливіше мати гарну команду й розсудливого маркетолога. Друга причина — геніальність ідеї може стати її головним ворогом. Якщо люди ніколи з таким не мали діло, вам доведеться витратити багато часу та грошей, щоб пояснити їм суть, іншими слова — створити ринок. Тому інвестори віддають перевагу стартапам, які вирішують вже наявні проблеми.
Ви обрали й продумали ідею (правду кажучи, не важливо яку), впевнилися, що вона краща за аналоги. Минуло кілька тижнів. Все йде чудово, ви працюєте в поті чола, мало спите, погано їсте, рідко миєтеся, але ви щасливі. Ви власник 100% акцій перспективної компанії, є тільки одна невеличка проблемка — якщо ви не вундеркінд або азіат, то час запуску може трохи затягнутися… на рік-півтора. Щоб скоротити цей термін, знадобиться помічник. А оскільки грошей у вас зараз немає, то єдине чим можна розплатитися — це акції компанії, тому помічник автоматично стає партнером, часто рівноправним — 50 на 50. А як ви думали, хто захоче марнувати свій час за менший відсоток, якщо майбутнє туманне, а ідея, як ми з’ясували, фактично нічого не варта. Зазвичай партнерами стартаперів стають сусіди по кімнаті в гуртожитку, шкільні друзі або знайомі з конференцій.
Обговоривши ролі кожного партнера, робота над проектом продовжується з новою силою і вдвічі інтенсивніше. Наступна контрольна точка настане через кілька тижнів або місяців, тут немає чіткої межі, але симптоми легко впізнати. Все почнеться з того, що замість комп’ютерного коду й погано одягнених дівчат вам снитиметься їжа. І не «Мівіна», яку ви їсте останній місяць, а розкішний стейк або мамин борщ (хоча, який борщ, ми ж американські стартапери… чилі, вам снитиметься чилі). Партнер теж трохи зажуриться, безгрішшя і дружні підколи стануть напружувати, а питання монетизації стартапа підніматиметься все частіше й частіше. Це означає, що настав час шукати перші інвестиції, інакше компанія може вмерти, навіть не народившись. На початковому етапі можна розраховувати на два джерела фінансування, або три — якщо у вас є багаті родичі. А так — це інвестори-янголи (дуже красива й точна назва) і стартап-інкубатори.
Великих шанованих інкубаторів не так-то й багато, штук 10. Найвідоміші: Y Combinator, TechStars, AngelPad, 500 Startups, DreamIt Ventures, Launchpad LA і ще трохи. Інкубатори набирають групи стартаперів 1-2 рази щороку. Для участі у відборі треба заповнити анкету, розповівши про себе, партнерів, ваші досягнення в минулому, потім треба описати свою ідею, обісрати наявні аналоги й підрахувати скільки грошей ваша компанія принесе інвесторам. Інкубатори часто інвестують у команди та людей, а не в ідеї, тому намагайтеся розповісти про себе якомога оригінальніше, вразити людину, яка читатиме вашу заявку, показати їй, що ви круті та креативні. Ваша ідея може бути на другому плані, якщо ви сподобалися як людина, то ідею можна змінити/замінити, головне потрапити в обойму. Власне, консультації й наставництво — це основна перевага інкубаторів. А гарна порада завжди краща за гроші, тим паче, що грошей вам дадуть небагато, тисяч 10-20 за 10-15% компанії. Цього має вистачити на 3-6 місяців, якщо після цього ви не запуститесь або не отримаєте нові інвестиції — вам срака.
Розіславши заявки в усі інкубатори, не будемо сидіти склавши руки, чекаючи на відповіді. Тим більше, що їх може й не бути, точніше листа вам пришлють у будь-якому разі, але позитивна відповідь приходить доволі рідко. За статистикою, інкубатор TechStars отримує близько 4000 заявок на рік, із яких схвалюють лише 1%. Тому, трохи відпочинемо й… продовжимо працювати? В якомусь розумінні, так. Продовжимо пошук інвестицій. Настав час спробувати себе в новому амплуа — стендап-комік від світу IT. Нашою цільовою аудиторією стануть янголи-інвестори, тільки розповідатимемо ми не про смішні спостереження із життя, не жартуватимемо про секс, ми будемо продавати ідею. Що ж тут спільного зі стендапом? Нам також знадобиться гарний матеріал, який ми будемо відточувати на нескінченній кількості «відкритих мікрофонів», поки не позбудемося усього зайвого і правильно підберем кожне слово. А місця виступу — такі самі, нічні клуби й забігайлівки.
Сьогодні ми побуваємо на одному з таких «мікрофонів», де, до речі, переможець отримує непоганий грошовий приз від зграї янголів.
Захід проходить у нічному клубі в центрі Сан-Франциско. Цей імпозантний чоловік — власник клубу, він влаштовує такі зустрічі кілька разів на місяць, щоб допомогти талановитій молоді.
У промовця є 2 хвилини, тому кожне слово на вагу золота. У досвідчених пітчерів виступ продуманий до найменших деталей, логічно вибудовані об’єкт, суб’єкт і наукова новизна, немає непотрібних пауз і заїкань. Голова заходу жестами повідомляє, скільки часу залишилося до завершення виступу.
Ось такий вигляд мають янголи, без крил, але з грошима. Сучасні стандарти янгола не такі вже й високі: у вас має бути бажання допомагати/заробляти й $1 млн на банківському рахунку, або дохід від $200 тис на рік (вимоги для акредитованих інвесторів).
Після виступу останнього стендапера, журі недовго радиться. Відбувається це дуже спокійно й майже без суперечок.
Все скінчується дуже швидко, жодних урочистостей, обмін рукостисканнями, контактами й в клуб вже запускають перших відвідувачів, поки Деві Джонс монтує сцену.
Ті, кому сьогодні не пощастило, ідуть додому, аналізують і переробляють свою промову. Завтра вони знову вийдуть до мікрофона, але вже в іншому залі.
Ще одне популярне місце збору стартаперів та програмістів — мітапи (http://meetup.com/). Тут нічого не пітчать, а обмінюються досвідом, розповідають про сучасні технології й безплатно харчуються, що дуже важливо для молодого несформованого організму підприємця.
У залі народ теж не особливо напружений. У такій обстановці легко знайти однодумців та партнерів, тому мітапи грають велику роль у круговороті стартапів у природі.
Наступний етап, після відкритих мікрофонів — це стартап-фестивалі. Тут конкуренція жорсткіша, але й гроші крутяться серйозніші, тому варто подаватися на такі заходи, коли ви вже натренували язика та запиляли хоч трохи робочий прототип. Фестивалі відвідують венчурні фонди й серйозні інвестори, але розмову про інвестиції вони починають десь від 500 тисяч, а це означає, що вони повинні оцінювати вашу компанію щонайменше в 4 млн доларів. Якщо ви ще не доросли до таких цифр, то не хвилюйтеся, можна прийти пізніше, якщо не закриєтеся.
Ну а якщо ви зацікавили венчурів, і вони готові дати вам грошей, треба порахувати, скільки відсотків компанії доведеться віддати. Є простенька формула. Припустимо, інвестори оцінили вашу компанію в ті самі 4 млн і дають вам 500 тисяч, скільки відсотків ви їм віддасте, 500 тис / 4 млн = 1/8 = 12,5%? Це може, найочевидніша відповідь, але — помилкова.
Насправді формула буде такою:
500 тис / (4 млн +500 тис) = 1/9 = 11,1%. Інколи 1% може коштувати купу мільйонів, тому краще рахувати обережно.
Чому ми додали інвестиції до вартості компанії? Все дуже просто, спочатку ви берете гроші, і лише потім ви віддаєте акції. Якщо б ви дали акції до отримання інвестицій, ви б віддали інвестору більше в процентному співвідношенні.
Щоб скористатися формулою не просто на папері, а в житті, давайте відвідаємо найбільший фестиваль стартапів у світі (так сказано на їхньому сайті) — Launch Festival (www.launchfestival.com). 3 дні. 4 сцени. 250 промовців. 15000 підприємців.
Вхідний квиток коштує 75 доларів для стартаперів та від 300 до 3000 доларів для відвідувачів. Ми не стали вдавати з себе молодих бізнесменів, щоб заощадити… А пройшли безплатно, як преса. Тому, зараз ви читаєте перший репортаж нового українського видання про інтернет-бізнес і сучасні технології.
І щоб ви не втратили інтерес, ми пропонуємо зіграти в гру. Називається «Файно або лАйно», ми покажемо вам стартап, розкажемо його ідею, а вам треба вгадати отримав він інвестиції або засновнику довелося шукати справжню роботу. Відповіді читайте на нашій сторінці в Facebook.
Поїхали. Наш перший учасник — CommitChange. Проект об’єднує на одній платформі некомерційні організації та донорів, мета — ефективніший збір коштів. Вкладені інвестиції — 287 тисяч доларів, проте, як з’ясувалося — це кредит, а не вливання від інвесторів. Так, у природі трапляється і така відданість своїй справі. Ну, як гадаєте, парубок отримав інвестиції?
Ідемо далі. TinkerEd — сервіс зв’язує EdTech-компанії з учителями. Відмінність від звичайного фрілансу в тому, що замовниками виступають компанії, які створюють інструменти для навчання і їм потрібна кваліфікована допомога або експертиза, на відміну від копійчаних завдань на фрілансі.
Австралійці. Pricify — сервіс відстежує ціни на товари, які ви б дуже хотіли купити, але жаба давить. А ось коли ціна знизиться — ви отримаєте повідомлення.
KptnCook — додаток для людей, які не знають, що приготувати на обід. Сервіс підкаже смачний рецепт, розпише які продукти й в якій кількості потрібні, а також їхню вартість у найближчій продуктовій крамниці. Засновник і СЕО каліфорнійського стартапа, дівчина з Києва — Поліна Марченко.
Ensa — мобільний додаток, який об’єднує ваші медичні записи з усілякими додатками для фітнесу, щоб потім видавати персональні рекомендації для підтримки гарної фізичної форми.
FLYR — чуваки з фантастичною і дуже цікавою ідеєю. Вони прогнозують ціни на авіаперевезення на підставі великої кількості різної інформації. Потім ці прогнози використовуються розробниками для створення ефективних інструментів бронювання авіаквитків.
Стартап з Ізраїля — Bizzabo. Платформа «все-в-одному», для організації та управління будь-якими подіями та заходами.
Reconiz — платформа для мікроблогінгу з ухилом на шоу-бізнес. З цікавих особливостей — можна відстежувати місцезнаходження знаменитостей, про це повідомляють самі користувачі сервісу. Тому, якщо хочете випити чашечку кави з Бейонсе — швидко звантажуйте Reconiz.
Німецький стартап absence.io допомагає контролювати відпустки, лікарняні або інші поважні причини, з яких співробітники відсутні на роботі.
Flinja допомагає знайти роботу вже 100,000 студентів. Сервісом переважно користуються роботодавці, яким потрібні працівники на тимчасовий проект. Такий собі вільнонайм для молодих.
Зробімо невеличку перерву на обід, а то ви, напевно, вже втомилися від такого потоку інформації. Подивимося, чим годують на фестивалях.
Що просуває цей молодий чоловік ми так і не з’ясували, він увесь день намотував кола віртуальною реальністю. Сподіваємося, він не пропустив інвесторів.
Відпочили? Нумо ще раз у «Файно або лАйно».
MeFinder — прекрасна ідея для тусових людей. Звантажуєте додаток, додаєте своє обличчя, а потім можна знайти всі світлини з вами на телефонах інших людей, у яких встановлено MeFinder, звісно. Незамінна річ для суботнього ранку, можна подивитися, що ви вчора натворили й при цьому не турбувати друзів проханнями скинути світлини.
Стартап зі Швеції Userbin — додаток двоетапної аутентифікації для захисту ваших обліковок від затятих кулхацкерів.
Findy — сервіс пошуку товариша для спільного заняття улюбленою справою. Звучить неоднозначно, але нічого спільного з Мамбою або Лавпленет нема, ми перевірили.
uBiome — серйозний стартап, який займається дослідженням мікробіома. Вам надсилають набір, ви проводите спеціальними індикаторами в зазначених місцях тіла й відправляєте отримані дані на аналіз. Згодом отримуєте результати дослідження вашого «внутрішнього світу».
Мабуть, на перший раз досить стартапів. Тим паче, що про 14990 ми все одно не встигнемо розповісти. Ходімо краще подивимося, що відбувається в інших павільйонах.
У цьому, наприклад, виступає засновник Убера. Розповідає про плани захоплення українського ринку й чому Шансон-таксі — це минуле століття.
А тут духовний лідер усіх американських стартаперів та співзасновник інкубатора Y Combinator — Пол Грем. Багато в чому завдяки йому тисячі молодих людей ночами пиляють свої проектики, сплять на дивані в батьків, погано харчуються і мріють про мільйони. Дуже вже його есе надихають.
Ось такий вигляд зблизька має людина, яка інвестувала в Airbnb, Dropbox, 9Gag, Reddit, Scribd і Weebly, коли це ще не було мейнстрімом. Повний список компаній можна подивитися тут http://yclist.com/. Сумарна вартість 172 компаній, профінансованих Y Combinator і які були куплені компаніями побільше або отримали подальше фінансування склала 7.78 млрд, у середньому 45.2 млн за компанію. Непогано, так? Це з огляду на те, що інкубатор дає від 10 до 20 тисяч посівних інвестицій за 10-15% акцій компанії. У цьому вся суть інкубаторів, як мало хто може розпізнати ідею на мільярд у простенькому прототипі, так і без чуйного керівництва вона так і може залишитися програмою на колінці. До того ж, потрібно пам’ятати, що із сотні профінансованих ідей вистрілить 1-2, але вони сповна окуплять всі витрати.
Наступний спікер Марк Кьюбан, ексцентричний мільярдер, інвестор і власник баскетбольного клубу Даллас Меверікс.
Він ніби говорить нам: «Еу! Чуєш, є інвестиції? А якщо дам!»
Сфотографувати 2-х мільярдерів за один день — Achievement unlocked.
Сфотографувати мільярдера поблизу — Achievement unlocked.
Ну а що далі, коли стартапер пройшов усі раунди фінансування і близький до IPO, який вигляд має офіс такої солідної компанії й де він розташовується? У Мецці всіх айтішників — у Силіконовій Долині, це 40 хвилин поїздом від Сан-Франциско. Поїдемо, подивимося.
До речі, наш термін Силіконова Долина народився через схожість написання англійських слів silicon (кремній) і silicone (силікон). Правильна назва — Кремнієва Долина. Справжня Силіконова Долина розташована південніше, біля Лос-Анжелеса — це долина Сан-Фернандо, її ще часто називають Порнодолина, всесвітній центр виробництва порнографії.
Аеродром Moffett в місті Саннівейл — серце Кремнієвої Долини, у цьому місці почалася її історія. У 30-40-х роках на аеродромі базувалися військові дирижаблі й в околицях створили багато технологічних компаній, щоб обслуговувати потреби авіабази. Потім дирижаблі переїхали, а компанії залишилися.
Зате в Comcast ми знайшли «кінці» і потрапили всередину. Назвати Комкаст стартапом язик не повертається, сьогодні це одна з найбільших медіакорпорацій у США, але 1963 року вони теж починали з малого. Штаб-квартира розташовується у Філадельфії, а в Долині базується науково-дослідний центр.
Офіс влаштований за принципом відкритого простору. Цей принцип набирає популярність і у нас, але в США досі точаться суперечки, що краще: індивідуальні кубікли, кубікли на кількох людей або відкритий простір. Тому в офісах великих корпорацій можна побачити і те, і друге, і третє.
Це частина методології Скрам. Застосовується ця методологія у великих і не дуже компаніях для більш гнучкої розробки проектів. Весь персонал ділиться не невеликі команди, які працюють незалежно одна від одної. Команда збирається щодня, щоб вислухати від скрам-майстра план роботи, поділитися проблемами або отримати люлей.
Такі збори проходять ставма, щоб ніхто не відволікався. Судячи з хлопця праворуч, час від часу такі мітинги затягуються.
Загалом, підступні капіталісти роблять все, щоб працівники якнайбільше часу проводили в офісі.
Але ми люди вільні, без іпотеки. Тому халявні снікерси на нас не діють. Підемо краще подивимося, який вигляд має Долина з вулиці, а не з офісів.
Загалом це одноповерхова забудова, без шику й лиску. Попри це, навіть хатка на курячих ніжках коштуватиме від 1 млн доларів. Більш-менш пристойне житло починається від 1.7-2 млн доларів. Але поняття пристойне не включає в себе басейн і великий задній двір.
На перший погляд здається, що життя американського стартапера важке й безрадісне. Нескінченні пітчі й конференції, життя на мінімальних налаштуваннях упродовж кількох років, і попри це, потрібно зберігати бадьорість духу. Все дійсно так, також не варто забувати про жорстоку статистику — лише 2% стартапів, профінансованих топ-20 інкубаторами мали успішне продовження. Якщо перевести в цифри, то арифметика така:
з 5000 стартапів, які надсилають заявки в інкубатори, посівні інвестиції отримують 50-100 компаній, і лише з них 1-2 стають успішними.
Але це в жодному разі не означає, що ми проти стартапів і закликаємо всіх дружно йти на заводи. Ми хотіли показати, що сучасний світ айті-бізнесу не такий вже й рожевий та пухнастий. На один вдалий стартап, який виростає у велику компанію, припадають тисячі стартапів, які закінчують своє життя у тій самій кімнаті, де й почалися. Не кожному підійде таке життя, тому, якщо ви не готові до цього, то краще знайдіть собі гарну роботу й живіть щасливо, заощадите багато часу й нервів.
Але якщо ви відчуваєте, що за вами майбутнє і ви здатні створити щось вартісне — то вперед у Долину, саме там усе й відбувається.
P.S. Не забудьте подивитися результати гри на нашій сторінці у Facebook.