Минулого разу ми відвідали бібліотеку й головний парк Сан-Дієго, але це як не в ті ворота заїхати. Адже ми в Каліфорнії, сюди їдуть тусити на пляжі, а не читати книжки. Навіть взимку тут панує розслаблена курортна атмосфера, а від океану віє духом свободи. Досить животіти в музеях, бігом на пляж!
Центральною алеєю парку Бальбоа виходимо до його західного кордону й вирушаємо в напрямку Юніон стріт, стискаючи кільце навколо невеличкого даунтауна Сан-Дієго.
Перш ніж вирушити на пляж, відвідаємо останню платну пам’ятку Сан-Дієго — здоровенний авіаносець Мідуей, пришвартований на центральній набережній.
І на десерт зробимо ще кілька світлин даунтауна.
До речі, ми ж не написали про ціни на проживання. Нам пощастило зупинитися у знайомого, бо за простий номер в готелях просять ні багато ні мало, як за рідного батька!
На перший погляд звичайний 3* готель. Але монументальний напис Est. 1963 наводить на думку, що за багаторічну історію вони захочуть зайвих доларів 50, по долару за кожен рік до сього дня.
Так і вийшло, найдешевший номер коштуватиме 150 доларів за ніч, дорогувато, але, якщо на час подорожі Америкою ви хочете жити з комфортом, закладайте сотню на добу на проживання. Утім, якщо у вас немає такого бюджету, не переймайтеся, завжди можна винайняти пристойне житло поряд із бібліотекою.
Окружний суд Сан-Дієго. До речі, історична світлина:
На місці старого суду вже встигли збудувати новий, компактніший, вищий, дорожчий. Найдорожчий громадський простір в історії міста, за який платники податків виклали $555 млн грошей, зібраних через підвищення штрафів та судових зборів.
І правильно, стара будівля, займала аж 3 квартали й нагадувала цеглу, вмуровану в радянський кондиціонер.
Але фактично, старий суд перебудували через землетрус, який пошкодив один із кварталів. Міська влада вирішила не ризикувати безпекою городян, нехай навіть половина з них перебуває під слідством.
Виходимо на місцевий Бродвей, він виведе нас прямісінько до військово-морського пірсу.
Дійшли до крайового управління ВМФ — годувальника Сан-Дієго, якщо пам’ятаєте, військово-морські сили — головний роботодавець у місті, на флот працює 30,000 тисяч осіб, ще 15,000 бізнесів і 5% всіх цивільних вакансій так чи інакше пов’язані з армією.
На зиму верхівки пальм збирають у такі хіпстерські кіски. Звідси вже видно «кабіну» авіаносця Мідуей, він прямо за рогом.
Передумовами мілітаризованості міста стали зручне місцерозташування і глибоководний порт, який дав притулок найбільшому військовому флоту світу. У Сан-Дієго постійно заходять і зимують круїзні лайнери, будуються кораблі й підводні човни. Під військову базу навіть віддали елітне місце на півострові Коронадо, прямо навпроти даунтауна. Депутати Київради збожеволіли б від такого недоотриманого прибутку.
А ще неподалік Сан-Дієго, на базі Мірамар, знімали ламповий бойовик з Томом Крузом — TOPGUN, відоміший за розкішною пародією «Гарячі голови» з Чарлі нашим Шином. У 90-х роках військово-морські льотчики переїхали до Невади (цікаво, тепер вони називаються військово-пустельні льотчики?), а їхнє місце зайняли суворі морпіхи.
Ось він, перший американський авіаносець, був спущений на воду через тиждень по закінченню Другої Світової війни, і прослужив рекордні 47 років.
Ми ніколи раніше не бачили військових кораблів і в нас волосся дибом стало. Мідуей — величезний… на палубі хоч конем грай, хоч літаки саджай, площа льотної палуби займає понад 12,000 квадратних метрів. Щоб обслуговувати таку вундерваффе потрібна була команда з 4,000 осіб, у нас навіть не всі районні центри мають таке населення. А за всю історію авіаносця, на його борту відслужило близько 200,000 моряків.
Мідуей був першим кораблем у своєму класі. І як усіх піонерів, його переслідували «невеличкі» проблеми. Річ у тім, що за основу конструкції був узятий дизайн лінкора, не призначений для кораблів такої ваги. Тому Мідуей вийшов трохи «хитким», не допомогли навіть 2 дорогенні модернізації. Серед моряків через свою качовість він отримав прізвисько USS «Rock’n’Roll», багато хто гукав бабу Веку ще до виходу корабля з порту.
Через це авіаносець не використовувався для операцій у неспокійних морях. Щоправда, він прожив доволі цікаве життя, встигнувши взяти участь у історичних подіях.
Уперше Мідуей опинився на широких екранах 1975 року, під час операції «Поривчастий вітер», коли американці виходили з В’єтнаму, та ще й робили це напрочуд швидко.
В середині дня 29 квітня розпочалася масова евакуація американських громадян з Південного В’єтнаму, тому що північнов’єтнамські дивізії вже стояли недалеко від Сайгону й готувались задати жару. Евакуйованих на вертольотах перевозили на американські кораблі, які курсували біля узбережжя. Впродовж дня евакуйували 1737 громадян США та 5595 громадян інших країн. Наступного дня північнов’єтнамські війська увійшли до Сайгону.
Справжнім символом марнотратства й безглуздості війни у В’єтнамі стали кадри, на яких військові спільно з біженцями зіштовхували у воду з палуб авіаносців дорогі вертольоти, щоб звільнити місце для нових транспортників.
Але на Мідуеї стався ще цікавіший випадок, після трьох невдалих спроб сісти на авіаносець, офіцер ВПС Південного В’єтнаму примудрився скинути зі свого літачка Cessna O-1 цидулку. Приблизний зміст був такий: «Посуньте, будь ласка, вертоліт, заважає сісти. У мене залишилося палива ще на годину, у мене тут діти й дружина, і вона вже починає мене пиляти». Моряки з розумінням поставилися до непростої сімейної ситуації і миттю зіштовхнули вертоліт з палуби.
Щоб вмістити машини всіх охочих відвідати авіаносець, довелося побудувати стоянку розміром з сам авіаносець. А через дорогу ще одну, вдвічі більшу. За рік плавнИй музей відвідує близько 1млн туристів, яким не шкода витратити 20 доларів і 3 години часу, аби дослідити нутрощі сталевого монстра.
У нас на це не було ні часу, ні можливостей. Спекотне березневе сонце кликало на пляж, куди ми одразу й вирушили. Наступна зупинка — район Ocean Beach.
Навіть реклама страхування тут просякнута сонцем.
Як і у всіх узбережних районах — атмосфера в Ocean Beach вельми розслаблена. Тут тільки й розмов, що про травичку та серфінг.
Жителі району називають себе «оубішенс», скорочено від перших букв назви. Букви O.B. або OBI дуже популярні в локальному маркетингу й використовуються в назвах крамниць та ресторанів.
Дрібна торгівля всякою фігнею становить основу економіки району. Хоча коли звели кілька шопінг-моллів неподалік, багатьом бізнесам довелося закритися або перепрофілюватися в антикварні лавки. Не постраждали лише хедшопи (крамниці, де торгують пристосуваннями для куріння марихуани та взагалі всім, що з нею пов’язано, окрім самої марихуани), бари й тату-салони, які завжди користуються і користуватимуться попитом у місцевої публіки.
Основна торговельна діяльність зосереджена на центральній Ньюпорт Авеню. У кінотеатрі The Strand раніше показували порнофільми, а тепер безсоромно продають одяг.
Нарешті ми продерлися до Тихого океану, дивним дивом нічого не купивши. У Сан-Дієго багато пляжів, але в пляжі Оушен є своя перчинка, його північний край віддали собакам, тут їх можна вигулювати без повідця, є спеціальні питні фонтанчики, можна навіть взяти напрокат серфінг-дошку для свого улюбленця. Але, «традиційних» серферів тут теж чимало.
Якщо б на дошках для серфінгу друкували антісерфінгові картинки (як на пачках сигарет), то це була б одна з них. «Зловживання серфінгом шкодить вашій цілеспрямованості».
А це наземні серфери, нечисленна й пригнічена група, їм доводиться тусуватися на задвірках пляжу, біля стоянки.
І 601 метр в іншу. Хоча, якщо подивитись на обличчя відпочивальників, здається, що дорога назад значно довша.
Пірс вельми популярний серед рибалок, з кількох причин. По-перше, він такий довгий, що можна рибалити майже біля берегів Японії, що гарантує гарний улов. А, по-друге, за законами Каліфорнії, для риболовлі з пірсу не потрібен дозвіл. Утім, усе ж доведеться дотримуватись обмеження на кількість улову й дозволені знаряддя. Інакше свідомі громадяни миттю настукають у Рибнагляд, за телефоном, що вказаний на поручнях пірсу.
Інша принада — це безплатна цілодобова автостоянка, але приїжджати слід ще до того як чорти навкулачки поб’ються.
Той, хто не встиг припаркуватися на Ocean Beach, ставить машину на Mission Beach. Звідси лише 7-10 хвилин на серфі через Ентранс канал.
Якщо хочете взяти кілька занять катання, то краще знайти собі друзів, групою вийде дешевше й сердитіше. Ціни починаються від $69 за заняття, зазвичай їх треба 2-3.
Якщо не хочете платити такі великі гроші та ще й штовхатися з іншими серферами, як неуспішна людина, то перед поїздкою на пляж, можна оцінити атмосферу по веб-камері.
А ще по ній можна подивитися прекрасний світанок над Каліфорнійським узбережжям, заварюючи «Мівінку» у себе в офісі. Рекомендуємо.
На жаль, всі машини на автоматі. Машини з механічною коробкою купують тільки американці, які хочуть заощадити на страхуванні від угону.
Imperial Beach — не тільки пляж, але й назва однойменного містечка, що входить до округу Сан-Дієго. Псевдонім міста — «Найпівденно-західніше місто континентальних Штатів».
Ноу-хау проти чайок. Не здивуємося, якщо американці навіть підрахували, скільки грошей на митті ліхтарів економлять ці пластикові стяжки.
Пам’ятник серфінгісту «Дух Імперіал Біч», символізує міську серфінг-культуру й вшановує пляжних рятувальників.
Якщо йти-йти-йти на північ, то можна потрапити на півострів Коронадо, звідси розгортається гарний вигляд на даунтаун.
Частину півострова займає житловий район, на іншій розташована військово-морська база, із Сабвеєм і Старбаксом.
Крім вигляду на даунтаун, можна прогулятися Оушен Бульваром, що йде уздовж океану. Нам тут сподобалося найбільше, простір, широкий пляж, мальовничий краєвид.
Найбільшим сюрпризом стали морські леви. Ми розминулися з ними в Сан-Франциско, точніше ми не знали що вони там є, і якось не очікували зустріти їх тут, просто гуляючи пляжем.
Ось так в оригіналі виглядає легендарне лежбище котиків, а не ваш розкладений диван перед телевізором.
Зголоднівши, ми втомлено сіли на піску й витягли бутерброди. Але їжа щось не йшла до рота. Знаєте, буває таке відчуття, що за тобою хтось спостерігає, ти обертаєшся — бац, і правда хтось дивиться. Ми обернулись і …
Тільки цих проблем нам не вистачало. Краще поїмо десь у спокійнішіх умовах.
Ось, наприклад, топове місце. Парк зі столиком, інтелігентною начитаною компанією і громадським грилем. І жодних чайок.
Після щільного обіду, можна й в плавання, Сан-Дієго все ж місто морської слави. У Коронадо є причал, від якого щопівгодини відходять пороми.
Успішні люди можуть арендувати водне таксі, ціни тиранічні, $250 за годину. Пором коштує лише $9.50 в обидва напрямки.
Пором ходить від причалу Коронадо до Convention Center (наступна зупинка після стадіону Падрес) і бродвейського пірсу (це поряд із авіаносцем Мідуей). Знайомі всі місця.
Радимо кататися на поромі перед заходом сонця, тоді з води відкриваються найкрасивіші види на міський обрій Сан-Дієго.
Ми все розрахували до дрібниць. А поки подивимося на місто в останніх променях дня. Насправді, ми це все вже сьогодні проходили пішки, але коли їдеш і не напружуєшся — враження зовсім інші.
Ай, гаразд, почекаємо вечірню заграву на березі, тут теж повинні вийти непогані світлини. До того ж, є час вибрати найвдалішу експозицію.
Схоже, ми не даремно півтори години простирчали на причалі. Що скажете?
З почуттям виконаного обов’язку, підемо погріємось біля багаття.
На пляжі Коронадо, з боку океану, є громадські місця для багать. Їх небагато, тому займати місце, як і з усім безплатним, потрібно дуже заздалегідь. Не здивуємося, якщо багаття перейшли цим людям від їх первісних предків, разом з таємницею добування вогню.
Той, хто запізнився, засмучений іде додому, на відкритому піску багаття розкладати заборонено.
Ось таке воно, Сан-Дієго. Найкомфортніше місто Каліфорнії, за нашою версією.