Скільки літ, скільки зим! Два… літа й одну зиму ми з вами не бачилися. Ліричний відступ: дякуюємо всім, хто нас підбадьорював до написання нових репортажів і вибачте, що ми так довго вас ігнорували, на то були ультра-поважні причини, чесно. Меркантильний відступ: ваш коментар додасть нам наснаги на наступну статтю. Хронологічний відступ: ми в Україні, ця стаття написана за мотивами нашої подорожі Америкою 2014 року.
Отож… поїхали!
Після Сан-Франциско ми опустилися ще нижче, тобто південніше, у Лос-Анджелес. На жаль, світлини Лос-Анджелесу десь загубилися, коли назбираємо нових з Гугла, обов’язково про нього напишемо, а поки, розповімо про наступне місто Каліфорнії, яке ми відвідали — Сан-Дієго. Ми не знали про нього нічого, і передусім їхали щоб подивитись на кордон США з Мексикою, який «з руки» журналу Time називають Великою Американською Стіною. Аналогія з Китайською Стіною трохи лестить американській споруді, бо її довжина лише 1078 км (проти 9000 км у китайців), однак вона виконує важливу селекційну функцію. Коли звели бар’єр, міграційні шляхи нелегалів змістилися і тепер здебільшого кордон перетинають через пустелю Сонора та гори Бабоківарі. Щоб «переїхати» до Штатів, нелегалам доводиться подолати близько 80 км у напрочуд важких умовах, що гарантує американській економіці приплив винятково стійкої і витривалої робочої сили. Зиск!
За перебігом процесу спостерігає понад 20 тис. прикордонників USBP та невідома кількість озброєних реднеків, які патрулюють найменш захищені ділянки кордону.
В середньому, щороку кордон нелегально перетинає 0,5 млн осіб, приблизно стільки ж прикордонники затримують, заносять у базу і відправляють назад до Мексики. До наступного разу. Кажуть, що справжній прохідний двір був 2010 року, коли затримали «лише» 472 тис. нелегальних емігрантів, найнижчий показник з 1972 року.
Недалеко від Сан-Дієго — стіна мальовниче заринає в океан, наче в екранізації Джорджа Мартіна. На цьому боці — Національний парк Border Field, на тому боці – «здичаві…»… мексиканське місто Тіхуана. В’їзд до парку коштує 5 доларів, це, мабуть, найдешевша пам’ятка в Сан-Дієго, навіть ми не пошкодували грошей.
Якщо не знаєте з чого почати подорож будь-яким американським містом, дамо вам пораду, почніть з бібліотеки. По-перше, вони є навіть у Клівленді (американський аналог нашого Крижополя), по-друге, зазвичай це найоригінальніші та найінноваційніші будівлі в місті і, по-третє, там інтернет, без ніяких записів і читацьких квитків — на дурняк.
Пам’ятаєте стереотип, що СРСР — найначитаніша країна світу? Після подорожі Штатами в нас з’явився новий стереотип, американські безхатченки — найначитаніші безхатченки у світі. Для американського бродяги цілком нормально — після трудового дня зайти в бібліотеку й трохи почитати Ремарка. На жаль, додому їм книжки не видають, ну ви розумієте. Хоча, я б переглянув це правило, бо найінтелігентніші бомжі, щоб далеко не ходити, просто починають жити поряд із бібліотекою, утворючи справжні читацькі комуни. Не всі відвідувачі ставляться до цього з розумінням, позаяк безхатченки приносять у бібліотеку не лише свої традиції, але й запах, про що толерантні американці толерантно пишуть в Google відгуках.
Трохи посидівши в бібліотеці, ми накреслили найцікавіші об’єкти й рушили в напрямку 1-ї авеню, щоб почати дивитися місто із самого початку. Від бібліотеки відходить Парк Бульвар, на якому розташований стадіон місцевих улюбленців, бейсбольної команди «Святі отці» (San Diego Padres). Бачите, табличку SD на другому ліхтарному стовпі? Це логотип команди. Уздовж вулиці, аж до стадіону, такі таблички зі світлинами гравців висять майже на кожному стовпі.
У дні домашніх матчів, «Святі отці» — одна з причин заторів у центрі міста, але ніхто не скаржиться, бо інакше — анафема. Річ у тім, що з 2017 року в Сан-Дієго залишилася лише одна команда у вищих спортивних лігах США. Футбольна команда «Чарджерс» переїхала в Лос-Анжелес, після того як городяни проголосували проти підвищення податків для збору грошей на будівництво нового стадіону.
Наступна зупинка — Convention Center, місце проведення знаменитого серед ботаніків фестивалю Comic-Con. Ми вирішили поїхати туди іншим разом, а в перший день подивитись максимальну кількість пам’яток, тому поїхали на північ міста, у Бальбоа Парк, де розмістилося одразу 15 музеїв, кілька театрів і прекрасний зоопарк.
Тут відчувається інша Каліфорнія. Розмірена, успішна, забезпечена. Не дарма місто стабільно потрапляє в топ різних рейтингів за якістю життя, а американці з усієї країни мріють жити в Сан-Дієго. Зворотна сторона медалі — місто так само стабільно потрапляє в рейтинги найвищої вартості житла, поступаючись лише Нью-Йорку, Лос-Анжелесу, Сан-Хосе та Сан-Франциско.
Ну, конкретно не міського коледжу Сан Дієго, але зокрема — Каліфорнійського Університету в Сан Дієго, який є найбільшим роботодавцем у місті після ВМФ. Ось так бюджетники шикують.
Також великими, утім значно менш успішними роботодавцями є сфери біотехнології, туризму та IT. Там працівники ледве зводять кінці з кінцями.
Ми потроху підходимо до парку Бальбоа. Центр WorldBeat — один із численних культурних об’єктів парку, місія центру — популяризація африканської культури та культури корінних народів.
Майже 5 млн квадратних метрів, або 700 футбольних полів, або 4 Національних ботанічних сада ім. Гришка! Основні гульки відбуваються на Ель Прадо — вулиці, яка перетинає парк із Заходу на Схід. Тут компактно зібрані всі музеї, кафе, туристи, вуличні артисти. Наразі, найідеальніша концентрація пам’яток на одиницю площі, яка нам траплялася. Всю туристичну програму можна закрити за півдня, кілька разів.
А насправді звичайна китайська репліка. Переважна кількість пам’яток збудовані 1915 року для Панамо-Каліфорнійської виставки з нагоди відкриття Панамського каналу. Спочатку все планували зламати відразу по закінченню, але підприємливі капіталісти швидко зметикували, що при належній рекламі на цьому можна заробляти ще не один рік.
Загалом, якщо хочете відвідати хоча б половину закладів у парку, приготуйте щонайменше 200 доларів, всюди платний вхід, вартість квитків від 15 доларів. Якщо грошей немає, але ви тримаєтеся, у вас гарний настрій і прямо тягне в музеї, то краще купіть квиток на літак до Вашингтона, там все безплатно.
Не турбуйтеся, ми прочитали про зоопарк в інтернеті й впевнені, що зможемо розповісти про нього не гірше ніж, коли б ви самі в ньому побували. А якщо вам потрібні картинки, то завітайте на статтю про зоопарк Бангкока.
У зоопарку утримуються, хоча ні, «утримуються» краще підходить до Київського зоопарку суворого режиму. У зоопарку Сан-Дієго комфортно проживають понад 670 видів тварин. Умови проживання максимально наближені до природних, щоб звірі почували себе як вдома, не боялися позувати, не страждали на депресію і примножувалися. Зоопарк Сан-Дієго одним з перших почав просувати концепцію «без кліток». Але проти природи не попреш, і волелюбні мешканці час від часу втікають зі своїх комфортабельних апартаментів. Так 2004 року відбувся один із найгучніших випадків втечі, коала на ім’я Мунду втекла на сусіднє дерево, тоді довелося влаштовувати екстрену евакуацію відвідувачів і передчасно закривати зоопарк. На щастя, все обійшлося.