Продовжуємо нашу подорож північним заходом США. Із Сіетла ми вирушили на пошуки літа, у сонячну Каліфорнію. Але дорогою заглянули в загадковий штат Орегон. Прихильницям саги Сутінки буде цікаво, адже саме тут знімали зворушливу історію кохання Белли та Едварда. До речі, про любов, ви замислювалися, що вампір не здатний любити, оскільки його серце мертве… у нього просто не з’явиться «бажання».

Ми обрали Портленд — найбільше місто в штаті. Його історія почалася 1851 року. У ті часи земля на якій побудоване сучасне місто, належала двом партнерам, кожен з яких хотів назвати Портленд по-своєму. Як і в передачі «Орел і Решка», суперечку вирішив жереб. Френсіс Петтігроув виграв право обрати назву, а його партнер Аса Лавджой отримав від передачі 100 доларів на уїк-енд. Ця історична монета, відома як Портлендський Пенні, виставлена в музеї Орегонського Історичного Товариства. Особливої фантазії Петтігроув не проявив і назвав поселення на честь свого рідного міста — Портленд, штат Мен.

На відміну від індіанців, сучасні портлендці більше не полюють на дичину.

Місто розташоване в гирлі річок Вілламетт і Колумбія. Тому одна з неофіційних назв — Місто Мостів. Взагалі Портленд має багато неофіційних назв, найпоширеніші з яких: Портландія, Футбольне місто США (мова про наш футбол, який американці презирливо називають сокер), Місто-просіка. Але, єдина офіційно неофіційна назва — Місто Троянд, бо тутешній клімат ідеально підходить, щоб вирощувати ці рослини, тут навіть функціонує цілий інститут.

Трохи осторонь від ділового центру розташована друга заввишки будівля Портленда — Bancorp Tower, городяни ніжно називають її «Великий Рожевий»… З Великого Рожевого відкривається найкращий вигляд на «мозковий центр» Портленда.

Візитна картка міста — білий олень на тлі карти штату.

У вихідні даунтаун (центр) відпочиває від офісних працівників.

Але життя кипить у прилеглих спальних районах.

Активному розвитку міста сприяло вдале місце розташування — доступ до Тихого океану по річках Вілламетт і Колумбія. Портленд залишався головним портом регіону Pacific Northwest більшу частину 19-го століття, до 1890-х років, поки мазафакери із Сіетла не побудували глибоководну пристань і не з’єднали її з факаною залізницею. Просимо вибачити за грубість, подейкуюють, що це реальна цитата тодішнього мера Портленда Вільяма Мейсона.

Хоча звідси не менше 130 км річкою до Тихого океану, місцевий порт залишається 3-м за вантажообігом на західному узбережжі США та найбільшим портом-експортером пшениці… Але це не більше ніж втішний приз від місцевих аграріїв, оскільки за контейнерними перевезеннями, порт Портленда можна порівняти з портом Маріуполя.

Steel Bridge — один з найстаріших мостів міста. Враховуючи його похилий вік, по ньому проклали лише одну гілку легкого трамвая (light rail).

Fremont Bridge — другий у світі завбільшки арковий міст, через нього проходить міжштатівська магістраль I-405.

Fremont Bridge був найбільшим арковим мостом у світі, поки 2007 року мазафакери з Китаю не побудували факаний міст Caiyuanba Bridge… це вже слова мера Тома Поттера. Ще кілька таких історій і Портленду можна буде давати нову неофіційну назву — Таке Собі Місто.

Ну що ж, почнемо нашу прогулянку. Як і в Сан-Франциско, назви вулиць дублюються на тротуарах плиткою Брайля, оце так турбота про босоногих сліпих!

На вулицях дуже багато творів сучасного мистецтва. Це одна з 4-х скульптур Дена Корсона в районі Чайнатаун, інші три майже такі самі. Натхненням послужили хижі рослини Непентес. Кажуть, вони з’їли його тещу, тому ось уже 10 років він вихваляє їх у своїй творчості.

«Собака та індіанець» скульптура, чиє ім’я не можна називати…

…тому що ми його не нагуглили. Ось, до речі, ще одна його робота — «Дерево та дерево».

В Америці дуже красиві пожежні машини. Якщо б у нас були такі красиві машини, то пожежники ніколи б не скаржилися на низьку зарплатню.

Загубити пожежну машину неможливо, її легко знайти за звуком від дзвіночка.

Трамвай системи Portland Streetcar — однієї з двох трамвайних систем міста; друга — це легкий трамвай MAX, вона з’єднує Портленд із передмістями.

Але основну частину пасажирів перевозять автобуси та велосипеди.

У Портленді головне не пропустити свій автобус, милуючись природою.

За результатами фінансового року, деякі зупинки розвернули до проїжджої частини, оскільки люди задивлялися на природу, пропускали свій автобус, і перевізник зазнавав збитків.

Ще одна неофіційна назва Портленда й околиць — Кремнієвий Ліс, за аналогією до знаменитої Кремнієвої Долини. Тут розташувалися штаб-квартири багатьох високотехнологічних компаній і активно розвиваються молоді стартапи.

Портленд завжди був центром багатьох субкультур: панки, чоловічі феміністи, ретросексуали, нерди, еко-задроти та інші. У 1990-х роках почала з’являтися і набирати силу нова субкультура — стартапери. Крах доткомів трохи прорідив їхні ряди, але зараз вони відновлюють свій вплив у регіоні.

Щоб ви розуміли масштаби, ми сфотографували чергу стартаперів до венчурного фонду.

Мозковий штурм перед пітчем. У них буде лише дві хвилини, щоб зацікавити інвесторів, тому важливе кожне слово.

Цьому стартаперу сьогодні усміхнулася удача, він отримав посівні інвестиції і вже роздумує над другим раундом фінансування.

Якщо ви не змогли зацікавити інвесторів, не хвилюйтеся — завжди є можливість вдатися до старого доброго краудфандингу.

Тут дуже важлива правильна презентація: менше слів, більше інфографіки.

Як і в будь-якому великому північноамериканському місті, у Портленді є свій Чайнатаун.

За ринок дзвінків у Китай іде запекла боротьба між Qwest і FSH.

Ми йдемо далі.

І приходимо на одну з головних площ міста Pioneer Courthouse Square, названу на честь другої за віком федеральної будівлі на захід від річки Міссісіпі. Ну ви зрозуміли, що свого часу сказав мер Бернард Голдсміт?.. «Ці мазафакери з Айови побудували свій факаний Кортхаус лише на 26 років раніше!».

На цій площі ми познайомилися з ще однією субкультурою — хіпстери. Мабуть, ми приманили їх мапою.

Хіпстери теж займаються краудфандингом, але їхня цільова аудиторія — це туристи. Як винагорода, вони вибивають імена своїх спонсорів на бруківці… ну вони так кажуть.

Як відрізнити хіпстера від стартапера? Візуально — дуже важко, різниця лише в аксесуарах: у хіпстера є айфон.

Якщо краудфандинг пройшов успішно, то частина інвестицій іде на вінтажну періодику…

…А також перегляд артхаусних фільмів у IMAX.

Втім, у Портленді хіпстер завжди може знайти об’єкт для інвестицій: вінтажні меблі й записи — непоганий варіант.

Великі гравці інвестують у ретрорухомість.

Портлендські хіпстери переймають досвід дагестанських колег і потихеньку починають занижувати свої скейти.

Стартапер переїжджає в просторіший офіс.

За порядком у місті стежить відділ боротьби з мейнстрімом. Нам пощастило сфотографувати їхню спецоперацію. Як ми дізналися згодом, найтяжче правопорушення в Портленді — це вживання і розповсюдження некрафтового пива. Позаяк у місті функціонують понад 40 приватних мікроброварень.

Розвіз працівників одного з таких підприємств.

Інші роботодавці не такі дбайливі, тому 8% городян дістаються роботи на велосипедах. Це найбільший відсоток серед великих міст США, що вдесятеро перевищує середній показник по країні.

Але велосипеди тут дивні…

Стоянка для дивних велосипедів.

На мосту Хавторн встановили лічильник велосипедистів, перший у США. Цю першість у Портленда вже точно не відберуть.

Церемонія відкриття була урочистою і грандіозною.

У місті чисто, тому що за цим стежить армія прибиральників, які озброєні новими високотехнологічними засобами.

Ще одна технологічна зброя — це таблички FREE (безкоштовно). Прибиральники застосовують їх до великих куп сміття, і ті самі поступово розсмоктуються.

За даунтауном починається район елітної нерухомості.

Тут панують сусідські банди, і в ці райони рідко заглядає поліція. Сфери впливу поділені на квартали.

Гоп-стопи в таких районах починаються із запитання «Містер! Є Кант почитати?».

У нас не було, і нас змусили почитати. Дуже небезпечний район.

На щастя, таких районів у місті не багато. Взагалі Портленд вважається третім за безпечністю містом у США.

У місті активно розвивається ресторанний бізнес. Портленд неодноразово займав перші місця в національних рейтингах пов’язаних з індустрією харчування.

Місто отримало від CNN звання кращого в світі за свою вуличну їжу. У Портленді налічується понад 600 точок харчування з власними кухнями. І нехай місцями вони мають не дуже пристойний вигляд, у них дотримуються усіх санітарних норм, і готують смачні та вишукані страви.

Піцерія.

Багетня.

Одразу видно, що городяни — досвідчені гурмани, адже навіть у зубожілому гастрономі можна знайти величезний стенд із усілякими приправами.

Кращий засіб від депресії — медичні гриби. Непросто занудьгувати, коли у тебе пронос.

Ближче до вечора, ми перейшли річку, щоб сфотографувати нічний обрій Портленда.

І не даремно.

У Портленді розмістилися понад 40 пивоварень — це більше ніж у будь-якому іншому місті в світі. Через це активно просуваються ще кілька неофіційних назв міста: Beervana, Brewtopia і Beertown. Звичайно ж, ми не могли залишити цю тему поза увагою.

У пошуках пива ми зайшли в перший-ліпший бар і потрапили на вечір Тривії — це таке «Що? Де? Коли?», тільки без Олександра Друзя і можна бухати.

Взагалі Тривія — це фішка всіх портлендських барів, хоча особливого інтересу у відвідувачів ми не помітили. Загалом, призи — це заохочувальні суми, на які можна замовити алкоголь.

Пивна карта.

Пиво за пивом, і ми залишилися останніми клієнтами.

На цьому з Портлендом — всьо, а ми продовжуємо наш шлях до сонячної Каліфорнії.