Тримайтеся, зима близько! Скоро вас почнуть атакувати новорічні знижки, на полицях магазинів з’являтися ялинкові іграшки, а раціон на 70% буде складатися з мандаринів. Через кілька тижнів по телевізору пустять ту саму рекламу Кока-Коли з вантажівками, а на нас остаточно нахлине новорічний настрій. Прекрасна пора року, наповнена легкістю і позитивними емоціями, час, коли вже треба підбивати підсумки, а всім проблемам говорити «Давайте вже після Нового року». Дуже шкода, що цей час трапляється всього лише раз на рік. Чи ні? Що якщо ми вам скажем, що на Землі є місце, де Новий рік — весь рік і ми можемо відправитися туди прямо зараз? Ми говоримо про Лапландію, Батьківщину Санта-Клауса.
Лапландія — це не окрема країна й навіть не велика частина Фінляндії (хоча й вона теж), а великий історико-культурний регіон, розташований у межах Полярного кола на території відразу 4-х країн — Норвегії, Швеції, Фінляндії та Росії. Населяють Лапландію, ні, не лапландці, а прадавній народ саамів, який жив тут ще за часів, коли єгиптяни будували перший олл-інклюзів готель і статую Сфінкса, щоб було куди возити туристів. Утім, саами теж не відстають від підприємливих єгиптян і собі знайшли спосіб як щорічно заманювати тисячі туристів у ці суворі, але величні місця.
І в цьому їм допомагає природа. Сюди приїжджають поціновувачі снігу, морозу й льоду з усього світу. А, ну ще через Санта-Клауса, який ніби спільний, але саами першими придумали побудувати його резиденцію на своїй території і тепер інші Санта-Клауси (зокрема Дід Мороз і наш Святий Миколай) — звичайні неліцензовані копії, як айфон з чотирма сімками і телевізором. Здавалося б простий розвод на туриста, але працює, стабільно й надійно, власне, як і всі подібні туристичні прийомчики.
Резиденцію Санта-Клауса ми відвідаємо трохи пізніше й не одну (так-так, в Лапландії у Санта-Клауса є і ліцензійні копії). А поки повернімося до погоди, ось ми сидимо, пишемо статтю, за вікном сонячно й +10 С, а в Лапландії вже повним ходом лежить сніг і температура нижче 0 (-10 С на момент написання статті). В середньому, сніжна лапландська зима триває близько 200 днів протягом року, 60 з них припадають на полярну ніч, яку місцеві називають каамос. У цей час сонце не показується над горизонтом, а тьма полярної ночі приймає всі можливі відтінки блакитного, фіолетового та пурпурного кольорів.
У Лапландії сніг супроводжує вас усюди. Наприклад, у лісі.
Всі траси доглянуті та в чудовому стані, а людей можна перелічити на пальцях. Дуже контрастно, якщо порівнювати з кращими гірськолижними курортами України, де потрібно стежити за габаритами як у київських заторах. Можливо, це через розташування за Полярним колом, тому багато лижників просто примерзають до крісел підйомників.
Ще одна схожість з Буковелем — це етимологія назви міста. Річ у тім, що такого міста як Леві формально не існує, це назва гірськолижного курорту, який активно почав розвиватися в 1960-х роках, коли місцевий муніципалітет скупив ділянки землі на горі й вирішив, що добре б було тут масштабно кататися на лижах. З тих пір словом Леві називається все житлове навколо однойменної гори. Хоча, найбільше місцеве село, до якого курорт Леві власне приписаний, називається Сіркка.
Сіркка невелика, але дуже охайна, є все для культурного відпочинку, наприклад, ресторани.
У Лапландії дуже гарний сніг, навіть на автомобільних дорогах, тому що їх тут посипають дрібним щебенем, а не брудним піском.
На санках ми об’їздили все село, тому вирішили розвідати навколишні території. Кращий варіант для цього — взяти напрокат снігохід. У середньому оренда обійдеться в 100 євро/2 години + бензин, але повірте, це будуть гроші, про які ви ніколи не пошкодуєте.
Добре, що пухляка тут багато, просто звертаєш з дороги й тисни на газ сильніше, щоб не загрузнути. Можна надто не хвилюватися, снігохід застрахований, хоча франшиза й 700 євро.
А, ну ще доведеться звикнути до деяких нюансів управління. У снігохода велика інерція, він швидко не повертає і швидко не зупиняється, тому всі маневри слід планувати заздалегідь. Для спонтанних і емоційних людей це може стати невеличкою проблемкою. Наприклад, перед нами снігохід брали веселі безтурботні хлопці, трохи дали газу й одразу ж приїхали в найближче дерево перед пунктом прокату. Найшвидша трата 700 євро, що ми бачили.
Через якийсь час дорога стала йти в гору, а на схилі виднівся якийсь знак. Він явно був поставлений тут не просто так, але наші знання про правила дорожнього руху були надто поверхневими, щоб його правильно прочитати. Загалом нам вдалося звузити кількість версій до двох — «Обережно, залізниця» та «Проїжджайте біля знака — тут безпечно».
Ще одна помилка, з’ясувалося, що там де людина не може продавити сніг своєю вагою, снігохід справляється легко. Наш снігохід перекинувся і провалився під сніг, водій успішно катапультувався, а ось заднього пасажира трохи придавило. Перед очима почали з’являтися банківські транзакції, де з нас списують 700 євро франшизи.
Коли зовсім темно, то їхати стає не дуже весело, а місцями навіть небезпечно, тому ми ще раз подивилися на карту й рушили далі. Напевно у людини, яка створювала карту цієї місцевості, була найбезтурботніша в світі робота, наліво поле, направо поле, прямо поле, позаду поле. Вона могла легко здати в друк білий аркуш паперу.