У Польщі ми планували відвідати основні міста й повернутися до вихідної точки подорожі. Тому після Катовіце на черзі були Вроцлав, Познань, Ґданськ, Варшава і Краків. Якщо глянути на карту, то це таке собі коло пошани за годинниковою стрілкою. На жаль, окремого звіту по кожному місту не вийшло. Точну причину визначити непросто — чи то депресивні враження від зимової Польщі, чи брак гарних світлин. Загалом, у цій статті ми жваво пробіжимося Вроцлавом, Познанню та Варшавою. Про Ґданськ буде окрема стаття. А ось про найцікавіше, на нашу думку, місто Польщі — Краків, ми зовсім нічого не нашкрябали. Значить, з’їздимо ще раз.
Першим буде Вроцлав. Четверте за кількістю населення місто Польщі. Цікаве своєю німецькою спадщиною і місцем розташування. Місто розташоване одразу на п’яти річках — Одері й чотирьох його притоках. Виходить таке собі місто-пазл із дванадцяти островів, з’єднаних між собою 133-ма мостами (до Другої Світової їх було 303).
У народі Вроцлав ще називається містом зустрічей. Справа не тільки у великій кількості мостів і парків, де поляки призначають побачення. З XIII-го століття тут перетиналися кілька торгових шляхів, бурштиновий — з країн Балтії і соляний — з наших країв. По-друге, Вроцлав не занадто віддалений від таких міст як Краків, Прага і Берлін, що додатково сприяє його розвитку. А ще тут багато вищих навчальних закладів, де навчаються студенти з різних країн. Саме тому Вроцлав і став містом зустрічей.
На відміну від Бангкока, оглядовий майданчик тут не крутиться і фотографії зробити простіше. Радість була недовгою, панорама Варшави, чесно кажучи, не відрізняється особливою красою чи художньою цінністю. До всього, за іронією долі, найкрасивішим хмарочосом столиці є «сталінська висотка» — Палац культури й науки, яку самі поляки недолюблюють.