Після візиту до російськомовного кварталу на пляжі Брайтона, нас зацікавила тема локального проживання діаспор. Вибір наступного району зайняв тривалий час, адже нам вдалося згадати аж 243 різні національності, а існування ще 10 викликало запеклі суперечки. Але тут на допомогу прийшов випадок — кросівок із Піднебесної, який несподівано порвався, ненав’язливо натякнув не тільки на те, що в цьому світі нічого вічного не буває, але й на те, що число кандидатів треба звужувати. Кандидатом №2 став Чайнатаун.
У Нью-Йорку є аж 4 Чайнатауни: на Мангеттені, у Квінсі й ще два — у Брукліні. За розташуванням нам найбільше підходив мангеттенський, та й всі туристи, коли мова заходить про китайський квартал, мають на увазі саме його. В інтернетах можна прочитати, що мангеттенський Чайнатаун нібито найбільший китайський квартал за межами Азії, але місцеві (білі американці) схильні вважати його більше заманухою для туристів і джерелом недорогих товарів. Багато китайських торговців тільки працюють на Мангеттені, а самі живуть у Брукліні й Квінсі, де все облаштовано за канонами фен-шую.
Проте, навіть попри високу вартість житла, на Мангеттені проживає близько 100.000 китайців. Через мовний бар’єр з респондентами точнішу цифру встановити не вдалося. Також можна стверджувати, що всі Чайнатауни поступово збільшують свою територію, захоплюючи прилеглі райони. Так, на Мангеттені, від активного натиску східного колориту не встояла Маленька Італія. Але про це трохи згодом.
Основне життя в Чайнатауні нуртує між вулицями Гранд-стріт і Канал-стріт. Туристів, зазвичай, цікавить остання. Там у китайських і в’єтнамських бутиках продаються недорогі і такі ж за якістю ЛуїВіттони, Абібаси та інші Гуссі. Виробляються вони в Китаї або в підземеллях найближчих будинків.
Про початок кварталу повідомляє напис. За іронією долі на ньому перегоріло кілька лампочок, так що «Ласкаво просимо у підборіддя».
Якщо вам не вдалося знайти рибу-бахабу або сторгувати клешні крабів за вигідною ціною, не журіться — рибних магазинів у китайському кварталі предостатньо. Єдиний нюанс — кількість рибних магазинів у прямій пропорції збільшує специфіку ароматів місцевої атмосфери. Взимку легше, а от влітку гурманам може закрутити не лише голову, але й шлунок.
На вулицях китайського кварталу помітно більше людей. Це взагалі загальна риса усіх нью-йоркських Чайнатаунів. Тут дуже багато китайців людей. Тобто, концентрація жителів на квадратний кілометр значно вища, аніж у середньому по Нью-Йорку. Можливо, це частково пов’язано з тим, що середній дохід чайнатаунця — $42000 на рік, що для Нью-Йорку, а тим паче Мангеттену, замало. Тому часто китайці орендують/купують квартиру/будинок на декілька сімей і мешкають таким гучним гуртожитком. Цим, до речі, можна також пояснити — яким саме чином китайці потихеньку віджимають території у навколишніх районів. Не всі громадяни можуть витримати таке темпераментне сусідство й з’їжджають, звільняючи приміщення для нових гуртожитків.
Вічні сміттєві проблеми Мангеттену не обійшли стороною і Маленьку Піднебесну.
Із Чайнатауном скромно сусідить італійський район. Точніше це вже не район, а лише невеликий відрізок Малберрі-стріт із кількома італійськими ресторанами й крамничками. Колись великий район, який ми можемо пам’ятати за фільмом «Хрещений батько», давно пішов у забуття. Місцева італійська діаспора не змогла встояти перед напористістю китайського кварталу. Дуже схоже на те, що через кілька років Маленька Італія буде хіба що назвою частини китайського кварталу.