Наша подорож уславленим містом Делі добігає кінця, але інформації та фотографій у засіках залишилося ще чимало. Збірну солянку зі смачних фрагментів, які ми не змогли класифікувати за окремими «великими» категоріями, ми вирішили подати в цьому матеріалі. А трохи пізніше, з відчуттям довершеної справи вже спокійно вирушимо до Кочину (Штат Керала).
Почнемо з того, що проблема сну в Індії зовсім не є проблемою. Розморені спекотним сонцем індійці можуть спати буквально скрізь. Тому побачивши людину, яка спить на вулиці, не варто одразу називати її безхатченком. Тим паче, що тут це це все дуже відносно. Можливо це звичайний втомлений роботяга, який просто трохи не дотягнув до свого будинку. Для сну є можливість обрати тихе й спокійне місце.
На вулицях Делі можна часто побачити робітників, активно зайнятих ремонтом тротуарів або копанням траншей. Головним інструментом є цікава лопата, яка наводить на думки, що у її виготовленні не обійшлося без позашлюбних зв’язків між сапкою і мотикою. Припускаємо, що наявний рівень ерудиції не дозволяє нам правильно кваліфікувати цей підвид лопатових, але одне можна сказати точно — у нас такими не користуються.
А це — знаменитий MainBazar, яким зазвичай люблять лякати туристів. Нічого страшного тут з вами не трапиться, але рот краще все ж не роззявляти й уважно пильнувати за своїми речами. Місцеві нам говорили, що речі, які приглянулися, нахабно зривати з вас не стануть, а ось те, що лежить без догляду, підчистять обов’язково.
Тема сарі варта окремої публікації, але, на жаль, не сьогодні. Якщо коротко, то в Індії неможливо зустріти двох однакових сарі. Усі вони різні й відрізняються хоча б кольором одного ґудзика. Якщо раптом вас не влаштовує розмір або колір, завжди можна замовити індивідуальне пошиття, це взагалі не проблема — майстрів тут дуже багато. На вулицях базару можна зустріти ось таких чарівних модельєрів.
Як сказав свого часу відомий російський поет «Корова в Індії — більше ніж корова». Рогатих тут використовують лише для отримання молочних продуктів. М’ясо корів не їдять, а от їхніми побратимами, буйволами — ласують часто. Це крім того, що їм ще й доводиться виконувати усякі сільськогосподарські роботи.
Конституція Індії передбачає рівні права для жінок і чоловіків. Зокрема, доречно згадати й закон про скасування обов’язкового посагу за нареченою. Але все ж багатовікові традиції і нові закони ще не встигли адаптуватися одне до одного належною мірою. Тому жінки, як і раніше, піддаються дискримінації, хоча вже й не в таких масштабах, як раніше. Ось візьмемо, до прикладу, аеропорт Делі, де для жінок і чоловіків — окремі автомобільні стоянки.
Поїсти в аеропорту виявилося не так просто. Добре що язик здатний довести нас не лише до Києва, але й до їдальні. Опитавши місцевих, ми знайшли їдальню для працівників аеропорту з дуже низькими цінами, але й рівень сервісу, звісно, відповідний. Щоб потрапити в їдальню, потрібно йти направо від входу до терміналу, потім, пройшовши через стоянку, побачите вивіску.