Мангеттен — мабуть найвідоміший район Нью-Йорка. Тому, коли говорять «Нью-Йорк», то відразу уявляються зарості хмарочосів, жовті таксі й улюблені серіали. І все це — на Мангеттені. Сьогодні ми вирушаємо на прогулянку цим невідомим і все ж таким знайомим місцем. Височенні вежі із заліза та бетону — візитна картка Нью-Йорка.
Сніг для Нью-Йорку — явище досить рідкісне. Випадає тільки взимку. Та й ті крихти швидко прибирають. Про пори року нагадує хіба що свинцеве небо.
Жовті таксі — ще одна з особливих прикмет Мангеттену. Ми не даремно сказали Мангеттену — у інших районах міста таксі мають інший вигляд. Сума поїздки розраховується виключно за лічильником, ніяких «шеф, полтіша до 5-ї Авеню». До речі, на полтішу тут ви заїдете не так вже й далеко. У нас виходило близько 20 доларів за 4-5 км. Для місцевих жителів це, можливо, і недорого, але нам видалося перебільшенням іменувати таксі одним із видів місцевого громадського транспорту.
Хоча таксомоторів у місті — сила-силенна. Мабуть — річ у парковці та й взагалі в безглуздості володіння машиною на Мангеттені. Городяни дуже рідко покидають межі острова (живуть і працюють тут), а залишати машину просто під будинком тут не вийде. Парковка на вулиці коштує від 1 до 3 доларів за годину, та ще й лімітована за часом. І будь ти хоч мільйонером, але раз на дві години машину доведеться переставляти. Можна залишати машину ще на муніципальній чи приватній парковці, але знову ж таки доведеться платити від $200 до $1000 на місяць. Ось і пересуваються заможні Мангеттенці громадським транспортом або на таксі. Дичина якась, напевно?
Машинами тут зазвичай користуються мешканці сусідніх районів або містечок, які по-іншому не можуть дістатися до роботи. Наприклад, якщо жити на Стейтен-Айленді й щодня їздити на роботу машиною, то тільки за оплату проїзду через міст доведеться віддати десь 350 доларів на місяць. І це — не беручи до уваги вартість бензину й парковки на Мангеттені.
Процес виробництва сміття дещо випереджує швидкість його вивезення. При тому, що вулиці прибираються цілодобово, з усіма об’ємами місцеві комунальники все ж не встигають справлятися вчасно. Взимку сміттєві мішки можна записати більше до категорії естетики, а от влітку усі ці надбання цивілізації, напевно, ще й добряче ароматизують навколишню атмосферу.
Роботу ускладнює вітер, який збільшує площу сміттєвих полігонів.
У Нью-Йорку діє система прокату велосипедів. Здавалося б — нічого незвичайного, як для такого міста, але з’явилася вона менше року тому. Муніципальний бюджет не виділяв грошей на цей проект, він повністю профінансований корпорацією Citigroup, звідси й назва — Citibike. До речі, за мірками наших країн, витратили не так і багато. Облаштування 293-х станцій, велопарку із 5500 велосипедів і організації 200 нових робочих місць обійшлися всього-на-всього у $47.500.000. На перший погляд, чудова ініціатива. Але, як це завжди буває у ситуаціях із перетинами інтересів, у Citibike з’явилися люті супротивники в особі вуличних торговців, чиї прилавки у декількох місцях були витіснені велосипедними парковками.
Вартість річного абонементу — $95, максимальна тривалість однієї поїздки — 45 хвилин. Є ще добові абонементи за $9,95 і тижневі за $25, щоправда, тривалість поїздки скорочується до 30 хвилин.
Пересуватися по Мангеттену особистим велосипедом теж вигідно. Є можливість припаркуватися на безкоштовних стоянках, які трапляються доволі часто. Якщо поблизу ви не бачите такої стоянки, то двоколісного коня можна пристебнути до будь-якого стовпа. Якщо стовп для цього не передбачений, на ньому висітиме відповідне повідомлення.